Сочинение на тему мова найважливіший засіб спілкування
15 вариантов
Мова — “найважливіша частина нашої особистості, нашої поведінки, нашої думки, вона — тіло цієї думки, визначає ступінь нашої свідомості, є своєрідним її мірилом, — наголошує мовознавець О.Сербенська. — Мова якнайтісніше пов’язана з духовним світом, сферою почуттєвого, з “розумом серця” – і усвідомлення того, що таке мова, як і за якими ознаками вона живе, що зберігає, а що руйнує її організм, яка її роль у житті людини і народу, виробляє здатність не піддаватися впливам середовища, якщо воно затягує. І насамперед за мовною ознакою людина шукає собі подібних, або, як кажемо, ідентифікує себе”.
Українська мова – національне надбання українського суспільства, вона повинна охоронятися та підтримуватися державою. Мовна політика як одна із складових частин державної має бути спрямована на забезпечення оптимального функціонування української мови в усіх сферах життя українського суспільства, їх подальшого розвитку та взаємодії. Українська мова, виконуючи інтеграційну функцію, є важливим чинником зміцнення державності, забезпечення культурного та економічного розвитку нашої країни.
Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського існування, це те, що живе в наших серцях, – наша сутність, первозміст нашого буття. Саме мова формує і визначає свідомість, творить людину, культуру, історію.
Сучасна Україна – вільна і незалежна європейська держава, народ якої цінує і оберігає свої традиції й культуру. Саме тому необхідно докласти максимум зусиль для того, щоб зберегти і примножити наші скарби, серед яких українська мова займає особливе місце.
1. Мова як найважливіший засіб людського спілкування
Мова створена людиною для потреб спілкування і для утворення в пам’яті людства банку даних колективного досвіду у пізнанні світу. Та зрештою й сама людина є продуктом своєї діяльності, адже як справедливо зазначав Ф.Енгельс, “спочатку праця; а потім і разом з нею членоподільна мова стали двома найголовнішими стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився в людський мозок. Оскільки в основі культури лежить спільне прагнення людства до перетворення навколишнього середовища в сферу життєдіяльності, у засіб розвитку людського суспільства, то слід визнати, що немає і не може бути природної мови, первинною функцією якої не було б обслуговування процесу творення культури. Отже, мова – один з видів культури, покликаний разом із працею творити всі інші види культури. Більше того, мова є не тільки засобом творення культури, але й, що треба підкреслити, одним із її складових компонентів. На думку Є.М.Верещагіна і В.Г.Костомарова, “національна мова входить у поняття національної, бо природні умови, географічне положення, рівень і спеціалізація народного господарства, тенденція суспільної думки, науки, мистецтва – всі великі й малі особливості життя народу знаходять відбиття у мові цього народу”.
Мова – найважливіший засіб людського спілкування, нерозривно пов’язаний із мисленням, це засіб передачі інформації, засіб управління людською поведінкою.
Згідно ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Таким чином можна зазначити, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України, особливо при здійсненні органами державної влади і органами місцевого самоврядування своїх повноважень, а також в інших сферах суспільного життя. Мовою навчання в дошкільних, загальносередніх, професійно – технічних і вищих навчальних закладах України також є українська мова. Однак, проаналізувавши сучасну мовну ситуацію в країні, можна дійти висновку, що українська мова, як державна мова України, не набула належного поширення в усіх сферах суспільного життя країни.
Стало зрозуміло, що шлях, яким ішли до реального утвердження української мови в бутті суспільства, як державної мови, не був достатньо ефективним. Останнім часом ми можемо спостерігати за тим, як відбувається процес звуження сфери її застосування. Це спричиняє соціальну напругу в суспільстві, сепаратистські настрої, суперечить інтересам національної безпеки України. Сьогодні в Україні без знання державної мови можна посісти будь – яку посаду, в тому числі державну. І жоден порушник Конституції не був покараний, жодний чиновник не був усунений за незнання державної мови з посади. Хоча у будь – якій зарубіжній країні не те щоб вступити на державну службу, а для того щоб натуралізуватися для проживання необхідно скласти мовний іспит.
Мовне питання часто перетворюється на дестабілізуючий чинник суспільного життя, що гальмує процес творення суверенної, демократичної, правової держави. Вже тривалий час мовна ситуація в країні є предметом гострих політичних дискусій. Визначення справжнього патріотизму в нашому суспільстві зводиться до того, що патріотом вважають того, хто розмовляє українською мовою. Та чи це справді так? Це ставить російськомовних громадян і громадян національних мовних меншин в Україні у вимушене протистояння українській мові, змушує приєднуватися до лав супротивників українства і не поважати тих, які начебто з патріотичних міркувань зневажають іншомовних українців. Хоча ми розуміємо, що не тільки мова, а реальна діяльність, спрямована на інтереси українського народу, на підвищення його добробуту та культури є свідченням справжнього патріотизму.
Останнім часом стало нормою розігрувати мовну карту, звичайно проти української мови, задля підвищення рейтингової позиції партії та її лідерів під час виборів. На останніх президентських виборах амбіції політичних лідерів майже довели українське суспільство до розколу. Це негативно впливає на внутрішньодержавний клімат і на імідж України на міжнародній арені.
Таким чином, питання реальної конституційності української мови стало загальнодержавною проблемою, яка полягає в самопізнанні й самотворенні народу, мовній політиці, мовно – освітніх орієнтирах суспільства, мові сучасної науки та інше.
Таким чином, ми бачимо – сучасна мовна ситуація в державі свідчить про те, що лише задекларованості державного статусу української мови для повноцінного утвердження її в усіх сферах суспільного життя недостатньо. Для цього необхідні механізми реалізації правових документів щодо функціонування української мови, а також урегулювання питань, пов’язаних з удосконаленням юридичної відповідальності за порушення законів, які регулюють питання використання державної мови.
2. Функції мови
Важливу роль у встановленні української мови як державної повинна відігравати сім’я. Сім’я повинна розтлумачити дитині, що немає мов кращих чи гірших, є краще чи гірше володіння мовою, є толерантне чи шовіністичне ставлення до мов і народів. Мова зберігає наші культурні цінності, нашу мораль, наші традиції, віру. Обираючи мову, батьки передають дитині відповідне духовне надбання. Сім’я зобов’язана плекати в дитині якості толерантності і терпимості до прав і свобод людини і громадянина, знання і розуміння своїх прав і свобод та необхідності їх узгодження у суспільстві. Батьки не мають жодного морального права позбавляти дитину через якісь власні амбіції можливості вивчати мову свого народу.
Функції мови (від лат. functio — виконання, здійснення) — призначення, роль, завдання, що їх виконує мова в сусп. вжитку. Основна, визначальна Ф. м. — комунікативна. Мова виникла з потреб комунікації, і вся її організація підпорядкована цим потребам. Комунікативна функція є важливим чинником розвитку мови. Напр., фонетичні процеси уподібнення і розподібнення відбуваються не безвідносно до будь-яких умов, а тому, що полегшують вимову слова (асиміляція) або його сприйняття (дисиміляція), тобто діють на користь мовця або його слухача — учасників комунікації. Спілкування — це не тільки діалог реальних осіб — певний текст може бути адресований і уявному співбесідникові, й самому собі (мовлення внутрішнє), і більшому чи меншому загалу, всьому народові (напр., послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…» Т. Шевченка).
Щоб спілкуватись, треба мати думку: мовленнєвий акт невідривно пов’язаний з актом мисленнєвим. І мова бере найактивнішу участь у процесі формування (початкового, ще нечіткого окреслення) та формулювання (чіткого вираження) думки. Мова, таким чином, виконує функцію оформлення думки — мислеоформлювальну функцію. Ця функція якнайтісніше пов’язана з комунікативною, обидві вони становлять єдність.
Імпресивна ж функція (від франц. impressif — такий, що справляє враження) полягає у дії мовлення на адресата незалежно від того, як адресат її сприймає. Яскравий вияв такої функції — військові команди. Для виконання цієї функції мова має спец. засоби: звертання, наказовий спосіб дієслова тощо, які вживаються переважно для того, щоб домогтися від слухача бажаного для мовця результату.
Отже, у визначенні функцій мови єдності немає. У працях з мовознавства спостерігаємо єдність у таких функціях: інформаційна, комунікативна, емотивна, когнітивна.
1. Інформаційна функція полягає в тому, що мова є засобом пізнання, збирання й оформлення всіх тих знань, які накопичені людьми в процесі їх свідомої діяльності. Різновидами цієї функції є функція збереження інформації, контактна функція, функція оформлення культурних цінностей.
2. Комунікативна функція реалізується у спілкуванні, розмовах, діалогах, полеміці. Вона створює суспільство як соціум. Комунікативна функція може виступати як самовираження особистості.
3. Емотивна функція охоплює величезний діапазон у мовленнєвій поведінці людини. Ця функція мови реалізується в художній літературі, ораторському мистецтві, у дискусійному мовленні — суперечці, полеміці, пісні, опері тощо.
4. Когнітивна функція. Це і спогади, роздуми у хвилини відпочинку, підготовка до усних висловлювань і формування письмового тексту, творча діяльність та ін.
У працях окремих авторів виділяються також: функція впливу на інших людей (прохання, спонукання, наказ, переконання) (В. В. Виноградов). Різновидом цієї функції є агітаційна. Психологи виділяють регулятивну функцію мови й мовлення, що спостерігається у зовнішньому й внутрішньому мовленні. Ця функція виконує роль плану поведінки, вчинків суб’єкта: текстовий чи мисленнєвий проект майбутніх дій його; проект моральних стосунків тощо; технічні проекти, будівельні проекти і под. В останні десятиріччя збільшилася увага дослідників до пізнавальної, когнітивної, функції мови й мовлення. Виконуючи цю функцію, мова самозбагачується.
Функціональний підхід до мови сприяв становленню теорії мовлення, він породив функціональну стилістику, функціональну граматику тощо.
Висновки
Українська мова є ключовим фактором національного державотворення, провідним чинником консолідації України. Саме тому, безумовно, необхідно відроджувати українську мову, робити все необхідне, для того щоб нею володіли всі, хто живуть на території України. Але головне – не можна цього робити насильницьким шляхом, не можна силувати людину, щоб вона розмовляла державною мовою. Необхідно бути терплячими, необхідно заохочувати суспільство і в першу чергу тих, хто працює в органах державної влади і місцевого самоврядування вивчати та розмовляти українською мовою.
Державна мовна політика в Україні повинна відповідати конституційним нормам, положенням відповідних міжнародно – правових зобов’язань України та стратегії державотворення. Необхідно виробити послідовні та виважені підходи у вирішенні мовних проблем. Дуже важливо при цьому не допустити політичних спекуляцій і міжетнічних конфліктів, а також зберегти стабільність в державі, тому що застосування мов у державі має стати чинником єднання, а не розбрату.
Українське суспільство потребує закону для врегулювання проблем, що виникають у мовній сфері, для вставлення загальних засад мовної політики в Україні, визначення основних організаційних і правових основ використання в Україні державної мови та мов національних меншин. Необхідно законодавчо закріпити всі пріоритети розвитку української мови, обов’язковість володіння державою мовою в певних сферах життєдіяльності, але разом з тим необхідно прийняти заходи щодо вільного розвитку мов меншин.
Список використаної літератури
1. Левченко Т. Мова і духовність нації// Українська мова і література в школі. – 2003. – № 5. – C. 67-69
2. Ляхоцька Л. “Хочеш добра своїй нації-не нехтуй рідною мовою…”(І.Огієнко і мова)// Початкова школа. – 1997. – № 12. – C. 1-5
3. Невгодовський А. У мові – пам’ять народу. Мова – код і паспорт нації : Українознавча робота в школах-родинах // Початкова школа. – 2000. – № 6. – C. 29-32
4. Сідько Н. Українська мова : джерело нації і державності // Вісник Книжкової палати. – 2005. – № 10. – C. 55
5. Скільський Д. Українська мова-духовна основа української нації // Визвольний шлях. – 2001. – № 9. – C. 38-43
6. Степанишин Б. Генетичний код нації, або Мова про мову // Вітчизна. – 2002. – № 5-6 . – C. 123-130
7. Усик Н. Рідна мова — найбільший скарб нації // Українська мова і література в школі. – 2005. – № 8. – C. 61-64
Необхідно, далі визначити в кожному конкретному комунікативному акті канал зв’язку. При розмові по телефоні таким каналом є органи мови і слуху; у такому випадку говорять про аудіо-вербальний (слухословесний) канал, простіше про слуховий канал. Форма і зміст листа сприймаються по зоровому (візуально-вербальному) каналі. Рукостискання спосіб передачі дружнього вітання по кінесикотактильному каналі. Якщо ж ми по костюму довідаємося, що наш співрозмовник, припустимо, узбек, то повідомлення про його національну приналежність прийшло до нас по візуальному (зоровому) каналі , але не по візуальновербальному, оскільки словесно (вербально) нам ніхто нічого не повідомляв.
Як важливий компонент комунікативного акту виступають мотиви учасників спілкування, тобто їх мета і наміри. Допустимо викладач, хоче в лекції повідомити щось студентам, щоб вони це засвоїли. Буває, що хтось зі студентів не хоче в цей же час засвоювати це. Тоді говорять про “ножиці в інтенціях” (намірах). Спілкування в таких випадках або утрудняється, або приводить до нульового результату.
Нарешті, усім добре відомо, що людина під час акту комунікації може говорити одне, а думати про зовсім інше, тобто бреше чи просто замовчує з якихось (не обов’язково поганих) причин.
У цілому ряді випадків (а за допомогою наукових методів) завждиможна знайти дисоціацію (тобто неузгодженість) форми і змісту повідомлення. Криміналісти, наприклад, добре знають, як важливо спостерігати під час дачі свідчень за виразом обличчя і зовнішнім виглядом допитуваного. Та й ми з вами, не будучи фахівцями, часто говоримо начебто: “по очах бачу, що неправда”, “говорить про веселе, а сам ходить, місця собі не знаходить, щось його тривожить. Запитаєш “все в порядку”, а на ділі…”
Отже, якщо ми хочемо, щоб нас зрозуміли правильно, треба, щоб і форма, і зміст, гармонійно зливалися один з одним, не вносячи елементів дисоціації. І канали зв’язку при цьому повинні бути вільні від “шуму” (так фахівці називають будь-які, не тільки звукові, перешкоди). Розмовляючи, не слід відвертатися, займатися сторонніми справами (наприклад, перегортати книгу), не можна, одним словом, “засмічувати” канал зв’язку. Звичайно, що слід говорити досить голосно, але не оглушати, підримувати оптимальну дистанцію спілкування (тут навіть є спеціальні цікаві дослідження). Поганий почерк не такий вже й малий недолік, якщо подумати, що він може перешкодить адресату легко і правильно зрозуміти написаний лист. А Ви самі хіба не відчували роздратування, розбираючи чиїсь закарлючки?
Якби ми хотіли класифікувати комунікантів, то розрізняли б їх по таких істотним (з погляду ефективності актів спілкування) ознакам, як: вікові, статеві, професійні, загальнокультурні, освітні. Важлива при цьому ознака, яку можна назвати “рівнем сформованості культури спілкування”.
Якщо розглянути самі комунікативні акти по їх видах і типах, то в залежності від різних критеріїв класифікації ми одержали б і різні види:
За змістом: виробничі, практично-побутові, міжособистісно-сімейні, науково-теоретичні;
За формою контактування: прямі, опосередковані.
Скажімо, переписування є опосередкованою формою контактування, а особиста бесіда прямою формою контактування;
За типом зв’язку: двонаправлені й односпрямовані. Наприклад, читання книги, чи перегляд кінофільму, або виконання ролі глядача на спектаклі односпрямований комунікативний акт. Але якщо Ви аплодуєте акторам, чи пишете автору п’єси, чи книги, кінорежисеру лист, чи нагороджуєте співаків оплесками зв’язки стають двонаправленими, взаємними;
За ступенем взаємовідповідності комунікантів: висока, задовільна, незначна, незадовільна, негативна. При незадовільному ступені взаємовідповідності (у таких випадках і про комунікабельну несумісність і навіть про повну психологічну несумісність) доречно констатувати: “говорять різними мовами”. Хоча мають при цьому на увазі зовсім не різні національні мови, а, наприклад, несумісні інтереси, манеру розмовляти і спілкуватися в цілому;
За результатами: від негативного (“зовсім перекручено мене зрозумів, зіпсував мою думку”) через нульовий (“ніяк не можемо зрозуміти один одного”) до позитивного (“він мене розуміє, а я його”). Шкала негативного і позитивного результатів розтягнута достатньо: ми можемо зрозуміти кось так, що він буде в захваті, а можемо викликати просто кивок схвалення. Нерозуміння може межувати і з перекрученим розумінням. Саме тому і необхідно прагнути до максимального успіху в спілкуванні.
Є люди, що не дуже говіркі. Вони можуть слухати Вас уважно, але водночас Ви цього не бачите. Вам здається, що Вас просто не хочуть слухати, а насправді у Вашого співрозмовника така звичка і для нього це норма спілкування. Часто так поводяться люди, що мають або високе ставище в суспільстві, або високий ріст. Часто при розмові з такими людьми ми почуваємо себе незатишно, бентежимось, а іноді і зупиняємося, тому що нам здається, що нас не зовсім уважно слухають чи просто ігнорують. Цьому часто сприяє наша власна установка перед розмовою. Якщо нам хтось щось сказав до розмови те, що не робить співрозмовнику честі, то в нас з’являється відчуження, і при тому не завжди правомірне.
Установка дуже неприємна річ. Вона може перешкодити початку розмови чи привести до конфлікту в процесі спілкування.
Різні установки грають надзвичайно важливу роль у теоретичній і практичній діяльності людини і яскраво виступають у процесах спілкування. Щоб не потрапити в неприємність самому і не поставити таке ж становище співрозмовника, треба знати, що таке установка, як вона розвивається в умовах спілкування, як її можна змінити і як нею варто керувати. Проробіть думкою (можна і на практиці!) такий експеримент. Ви з приятелем знаходитесь в кінозалі. Згасло світло, почалася демонстрація фільму.
Усі (і Ви зі своїм приятелем теж) уважно стежите за подіями на екрані. Зненацька Ви запитуєте його (пошепки, звичайно, але так, щоб Вам було чути):” Згадай, будь ласка, як називається яйцекладний ссавець. Качконіс, чи що?” Якщо фільм тематично ніяк не зв’язаний у даний момент із Вашим качконосом і зоологією взагалі, можете не сумніватися, що Ваше питання не буде навіть почутим. Вас обов’язково перепитають.
Але адже якщо Ви запитаєте що небуть доречне, що стосується сюжету фільму, характеристики актора і т.п., вам дадуть відповідь. Навіть якщо Ви задасте своє питання тихіше ніж перше. Чому? Тому, що “доречне”, “зрозуміле” те, що відноситься до найбільш ймовірного в даній ситуації, про що прийнято в даній ситуації говорити, що входить у “установку на сприйняття даного фільму”. Все інше виявляється поза увагою, а тому і не розуміється, і не сприймається.
В умовах повсякденного спілкування нерідко хто-небуть раптом (саме “раптом”, тобто зненацька) починає розповідати випадок зі свого життя, чи скажімо, анекдот, у той час, як ні того ні іншого від нього не чекають. Деякі люди починають розмову, як би продовжуючи розвивати свої власні думки, якими вони були поглинуті самі, а ніхто з присутніх про них не мав ніякого поняття.
Найпоширенішим видом спілкування є розмова. Під час розмови ми використовуємо мову, рідну чи іноземну, у будь-якому випадку вона необхідна.
Мова – безцінний дарунок, яким наділена людина. ” Якщо мовою не розповіси, на пальцях – не поясниш”кажуть у народі. За допомогою слів можна розповісти про все. “Характер нашої мови полягає в надзвичайній легкості, з якою все виражається в ній: відверті думки, внутрішні ліричні відчування, елемент обурення, витівка, що іскриться і потрясає пристрасть”, писав А.П.Герцене.
Мова – знаряддя людини. Вона необхідна, щоб люди могли повноцінно спілкуватись. В повсякденному спілкуванні нам найчастіше не вистачає саме cлова, і ми “корчимся у безслів’ї “, намагаючись знайти його, це єдино потрібне, правильне, точне.
Спілкування за допомогою мови забезпечує успіх спільної діяльності. Коли ми хочемо виразити своє відношення до плутанини, що навколо панує, ми говоримо: “Вавілонське стовпотворіння!” Джерела цих крилатих слів у біблійній легенді про спорудження в древньому Вавилоні вежі, що закінчилося невдачею, тому що Бог розгнівався, змішав мови людей і вони перестали розуміти один одного. “Говоримо з тобою на різних мовах, не можемо знайти спільного”, з гіркотою констатуємо ми, коли немає взаєморозуміння і відносини не складаються. Спілкування за допомогою слова (мовне спілкування) закріплює і зберігає досвід людства, передаючи його від покоління до покоління, тому що мова – це знаряддя культури.
У більш ніж 3,5 тисячах мов світу багатогранно відбиваються всі досягнення науки, техніки, мистецтва. Інтерес до рідної мови, прагнення до ідеального володіння його письмовою й усною формами завжди характеризують культурну людини. Немає такої сфери спілкування, де б не було потрібно гарно володіти мовою й уміти користатися цим безцінним дарунком, який нам заповіли предки. Використана література
1. “Основы этических знаний” под ред. профессора М.Н. Росенко. Изд. “Лань”, 1998г.
2. Анисимов С. Ф. Мораль и поведение М. Мысль 1985г.
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого…
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує!..
Т. Шевченко
Мова — найважливіший засіб спілкування. Без мови не зможе існувати народ, не розвиватиметься його культура. Одним із найчарівніших скарбів, які були створені людиною, є саме мова. Значення її в житті кожного з нас — неабияке.
Знання рідної мови — перша ознака освіченої людини. Як приємно спілкуватися з людиною, яка правильно висловлює свої думки, користуючись усіма багатими відтінками рідної мови. Добре тому жити, хто вміє гарно говорити, — стверджує народна мудрість. І, навпаки, співчуття викликає людина, яка не удосконалює своє мовлення.
Що б сталося з нами, якби ми раптом втратили мову? Усюди панувала б тиша. Люди не змогли б спілкуватися й виконувати роботу. Весь світ онімів би.
Отже, мова відіграє важливу роль у нашому житті. З її допомогою ми думаємо, спілкуємось, без неї не зможемо існувати. Мову слід не лише любити, але й берегти. Особливо таку милозвучну, як українська — зіткану зі співучих слів, наповнену красою.
І журлива вона, і піднесена,
тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
і Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
рідна мова — основа життя.
читать похожие:
Мова — найважливіший засіб спілкування 8 кл ( твір)
Мова — найцінніший скарб народу
Мова — жива душа України
Мова — основна ознака етнічної спільності людей
Мова — найважливіший засіб спілкування (Твір-роздум). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література. Шкільний твір.
Любов до Батьківщини починається з любові до родини, до рідного слова. Національна мова — це здобуток культури, духовної діяльності певного народу. Hарод, який відрікається від своєї мови, губить себе, бо не усвідомлює її значення для свого вищого духовного життя. Мова—це великий дар природи, вдосконалений за віки з того часу, як людина стала людиною. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і збагачувати. І мені здається: той, хто не любить рідне слово, святих звуків свого народу, не заслуговує на ім’я людини. Бо мова нерозривно пов’язана із нашою свідомістю. Разом із усталеною символікою мова—чи не основний елемент нашої державності. Це те, що ми одержали у спадок від наших пращурів, це — перлина вікової мудрості.
Мені здається, що мова — це не просто найважливіший засіб спілкування. Це той грунт, на якому будується спільнота, рід, нація. З утратою рідної мови люди втрачають морально-національні корені, духовний зв»язок зі своєю нацією. У мові втілюється голос дитинства, голос рідної природи. Проте в її глибинах відбивається й уся історія духовного життя народу. Треба шанобливо та дбайливо ставитися до цього багатства, бо саме завдяки мові людство може йти вперед, творити шедеври мистецтва, взагалі існувати. І обов’язок кожного свідомого громадянина будь-якої країни — дбайливо збагачувати та плекати свою мову.
Мова — найважливіший засіб спілкування (Твір-роздум). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література. Шкільний твір.
Повернутися на сторінку Твори з розвитку мовлення Вас можуть зацікавити:
Без мови в світі нас нема (Твір-роздум).
Бережіть наш безцінний дар — мову! (Твір-міркування).
«Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить» (Твір-роздум).
Вертайсь, рідна мова, у серце народу, у душу Вкраїни! (Твір-роздум).
Виникнення мови (Твір-роздум).
З історії розвитку української мови (Твір-роздум).
Краса і багатство рідної мови (Твір-роздум про мову).
Краса і багатство української мови (Твір-роздум).
«Людина, байдужа до рідної мови, — дикун» (К. Паустовський) (Твір-роздум).
Мова — душа народу (Твір-роздум).
Мова — найважливіший засіб спілкування (Твір-роздум).
Мова — неоціненний скарб (Твір-роздум).
Мова — основна ознака етнічної спільності людей (Твір-роздум).
Мова — скарбниця духовності народу (Твір-роздум).
Мова єднає людей (Твір-роздум).
Мово моя українська! (Твір-роздум).
Мово моя українська! (Твір-роздум).
Мово рідна, світи в ріднім домі! (Твір-роздум).
Мово рідна, слово рідне… (Твір-роздум).
Моя рідна мова (Твір-роздум).
Народ скаже, як зав’яже… (Твір-роздум).
«Ой, яка чудова українська мова!» (Твір-опис).
Плекаймо рідну мову (Твір-роздум).
Про культуру мовлення українців (Твір-роздум).
Рідна мова — найбільше багатство (Твір-роздум).
Рідна мова (Твір-роздум).
Рідна мова в поезіях М. Рильського і В. Сосюри (Твір-аналіз).
«Рідна мова — життя духовного основа» (Твір-роздум).
Роль мови в процесі формування нації (Твір-роздум).
Роль мови в процесі формування нації (Твір-роздум).
Скільки ти знаєш мов — стільки разів ти людина (Твір-роздум).
Ти наше диво калинове (Твір-аналіз).
Українська мова в поезії (Твір-роздум).
Уславлення рідної мови в поетичній творчості Максима Рильського та Володимира Сосюри (Твір-аналіз).
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається (Твір-роздум).
Чи треба знати кілька мов? (Твір-роздум).
Чому важливо оберігати рідну мову від забуття? (Твір-роздум).
Як парость виноградної лози, плекайте мову (Твір-роздум).
Мова — найважливіший засіб спілкування. Любов до Батьківщини починається з любові до родини, до рідного слова. Національна мова — це здобуток культури, духовної діяльності певного народу. Народ, який відрікається від своєї мови, губить себе, бо не усвідомлює її значення для свого вищого духовного життя. Мова—це великий дар природи, вдосконалений за віки з того часу, як людина стала людиною. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і збагачувати. І мені здається: той, хто не любить рідне слово, святих звуків свого народу, не заслуговує на ім’я людини. Бо мова нерозривно пов’язана із нашою свідомістю. Разом із усталеною символікою мова — чи не основний елемент нашої державності. Це те, що ми одержали у спадок від наших пращурів, це — перлина вікової мудрості.
Мені здається, що мова — це не просто найважливіший засіб спілкування. Це той грунт, на якому будується спільнота, рід, нація. З утратою рідної мови люди втрачають морально-національні корені, духовний зв’язок зі своєю нацією. У мові втілюється голос дитинства, голос рідної природи. Проте в її глибинах відбивається й уся історія духовного життя народу.
Треба шанобливо та дбайливо ставитися до цього багатства, бо саме завдяки мові людство може йти вперед, творити шедеври мистецтва, взагалі існувати. І обов’язок кожного свідомого громадянина будь-якої країни — дбайливо збагачувати та плекати свою мову.
читать похожие:
Мова — найважливіший засіб спілкування 8 кл
Заклик берегти, шанувати рідну мову в поезії «Українська мова» (твір) 8 кл
Рідна мова (Твір-роздум)
Українська — мова мого серця (твір-опис)
_________________________ Урок №1. Тема: Мова ? найважливіший засіб людського спілкування. Мета: ознайомити учнів з новим підручником; розширити уявлення учнів про мову як засіб людського спілкування; розвивати мовлення, збагачувати словниковий запас школярів; виховувати любов до рідної мови. Обладнання: підручник, зошит. Перебіг уроку І. Організаційний момент
Сядьте, діти, всі гарненько,
Руки покладіть рівненько.
Голову вище підніміть,
Свої плечі розведіть.
Мені, діти, усміхніться,
Веселіше подивіться. ІІ. Знайомство з підручником, підписування зошитів
Учитель знайомить учнів з новим підручником.
Учні розглядають обкладинку, шукають прізвища авторів, знайомляться з умовними позначеннями.
— Розгляньте обкладинку.
— Як називається підручник?
— Хто є його автором? (М. Д. Захарійчук та А. І. Мовчун)
— Розгорніть підручник.
— Які умовні позначення ви побачили?
— Прочитайте, що вони позначають? III. Ознайомлення з державними символами України (с. 3)
— Які державні символи зображені на с. 3 підручника?
— До державних символів належить і Державний Гімн України.
— Хто є його авторами?
Читання Державного Гімну України вчителем. IV. Робота над віршем Надії Красоткіної (с. 4) 1. Читання вірша вчителем 2. Словникова робота Чумацький Шлях— власна назва галактики, у якій розташована Сонячна
система, а також усі зорі, які ми бачимо неозброєним оком. 3. Виразне читання вірша учнями
— Про які народні символи згадує Н. Красоткіна у своєму вірші?
— Як авторка говорить про свій рідний край?
— Що є найдорожчим для кожного українця? V. Актуалізація опорних знань Фронтальна бесіда
— Пригадайте, що ми вже знаємо про мову. Для чого людям потрібна мова?
— У який спосіб можна розповісти про щось один одному?
— Як ви розумієте вислів: «Мова — найважливіший засіб людського спілкування»?
— Чому людям доводиться говорити між собою?
— Як мова допомагає у навчанні і праці?
— Чи вміють розмовляти між собою тварини? VI. Повідомлення теми і мети уроку
— Сьогодні на уроці ми починаємо працювати над вивченням невеликої, але дуже важливої теми «Мова і мовлення». Спробуємо поповнити свою мовну скарбничку новими знаннями й уміннями, бо життя людини без мови неможливе. Мова — це шлях, яким кожен з нас іде від колиски до усвідомлення себе громадянином. Рідну мову потрібно не лише любити, а й берегти, вивчати, знати. VII. С приймання й усвідомлення нового матеріалу 1. Робота над віршем О. Лупія (с. 5, впр. 1)
— Прочитайте вірш.
— Що народилося у світі першим? (Слово)
— Що відбулося у світі після його народження?
— Спишіть вірш каліграфічно.
— Підкресліть іменники. (Слово, людьми, робота, місто, село, погоду, турботи) 2. Робота в групах
— Обміняйтеся думками: яка «робота» є у слова, у мови?
— Яке значення має мова для людей? 3. Звітування груп 4. Ознайомлення з теоретичним матеріалом (с. 5)
— Чим є мова для людини?
— Скільки мов налічується у світі? 5. Фізкультхвилинка
Раз-два — всі присіли,
Потім вгору підлетіли.
Три-чотири — нахилились,
Зі струмочка гарно вмились
П’ять-шість — всі веселі,
Крутимось на каруселі.
Сім-вісім — в потяг сіли,
Ніжками затупотіли.
Дев’ять-десять — відпочили,
І за парти тихо сіли. VIII. Узагальнення й систематизація отриманих знань 1. Міркуймо разом (с. 5–6, впр. 2)
— Прочитайте текст.
— Коли відбувалися описані події?
— У чому виявилася жорстокість хана?
— Що сталося через 12 років?
— Чи навчилися діти спілкуватися?
— Чому діти не вміли говорити?
— Про що свідчить цей випадок? 2. Усний переказ тексту (с. 6, впр. 3)
— Прочитайте текст. Перекажіть його. 3. Списування із завданням (с. 6, впр. 3)
— Спишіть текст.
— Поясніть зміст кожного речення.
— Поясніть правопис підкреслених слів.
— Зробіть звуко-буквений аналіз слова, у якому 5 звуків і 4 букви. (Сім’я) IX. Підсумок уроку
— Яку тему ми почали вивчати?
— Що таке мова? (Це засіб людського спілкування.)
— Де застосовують знання про мову? (У мовленні під час спілкування, для передачі думок, почуттів.) X. Домашнє завдання
— Відшукайте 5 прислів’їв про мову. Запишіть і поясніть їх значення. С. 6, впр. 4.
Наша культура, наша ввічливість, ставлення до безпосереднього співрозмовника та до інших учасників чи свідків розмови особливо наочно виявляється в тому, як ми їх називаємо. Якщо, звертаючись до знайомої людини, ви називаєте її на ім’я чи на ім’я та по батькові, це прозвучить значно ввічливіше і м’якше, ніж звертання за допомогою займенника «ти» чи «Ви».
Часто розмова двох відбувається у присутності третього. Про цю людину не радять, згадуючи її або посилаючись на неї, говорити «він казав», «вона чула». Говорячи про цю — третю — людину, її обов’язково треба певним чином назвати. Це може бути прізвище, ім’я, ім’я та по батькові, посада, звання та ін. Про зовсім незнайому вам людину можна сказати «мій (або наш) співрозмовник». Сказати в цій ситуації «він», «вона» — це те саме, що показати на людину пальцем.
Є ще одна, здавалося б, дрібниця, яка стосується імен і прізвищ. В якому порядку їх розміщувати, щоб не образити людину, щоб висловити пошану до неї? Якщо у виступі на зборах чи в статті до газети, а також у листах, у звичайній розмові вам треба назвати імена та прізвища одного чи кількох товаришів, пам’ятайте про те, що на першому місці завжди ставиться ім’я або ім’я та по батькові, а вже за ним — прізвище.
Але найбільш сумнівів викликають форми звертання до незнайомих людей.
Давайте пригадаємо правила звертання до людей знайомих. В українській мові звертання може виражатися як називним відмінком, так і кличною формою. Називний відмінок переважає в науковому та офіційно-діловому стилях. У повсякденному мовленні ми найчастіше вживаємо кличний відмінок. При цьому слід мати на увазі, що, коли звертання складається з імені та по батькові, обидва слова повинні мати однакову форму — або кличний, або називний відмінок.
ВСТУП. Мова – найважливіший засіб спілкування, пізнання і впливу українська мова 8 клас Мета: розширити знання учнів про рідну мову, пояснити основні функції мови,зосередити увагу на таких, як пізнавальна, комунікативна, волюнтативна; розвивати життєво необхідні компетентності: уміння слухати, спілкуватися, чітко висловлювати свої думки; виховувати любов і повагу до рідної мови, збагачувати словниковий запас учнів. Тип уроку: урок засвоєння нових знань(формування мовної компетенції). Хід уроку Мова-то цілюще джерело, і хто не припаде до нього устами, той сам всихає від спраги. В. Сухомлинський І. Організаційний момент. 1. Знайомство з підручником:
а) читання звернення авторів підручника до восьмикласників, с.З;
б) ознайомлення з використаними в підручнику умовними позначеннями. 2. Психологічний тренінг(самоналаштування).
Учитель. Сподіваюся, ми плідно попрацюємо сьогодні. А налаштуватися на серйозну роботу допоможе нам аутотренінг. Подивіться на плакат і прочитайте кожен для себе:
Я – творча особистість.
Я думаю, замислююся.
Я вчуся аналізувати, співставляти.
Я вмію висловлювати свої думки.
Я хочу знати і поділитися тим, що знаю.
Мені цікаво знати більше.
Я бажаю всім однокласникам успіхів на сьогоднішньому уроці. II. Актуалізація опорних знань.
Учитель. Усі живі істоти на землі спілкуються між собою. Хтось мовою звуків, хтось – жестів. Проте людям дано найбагатше багатство – мова. І в кожного народу вона своя. Згадаймо зворушливі слова Т. Шевченка:
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!..
Але перш ніж перейдемо до вивчення нової теми, давайте пригадаємо, що ви засвоїли про мову з попередніх класів. Вправа «Ланцюжок»
1. Що таке мова?
2. Як називається наука про мову?
3. Що таке літературна мова?
4. Хто є основоположником сучасної української мови?
5. Який статус має українська мова в Україні?
6. Коли і яким документом їй було надано такого статусу?
7. У якій статті Конституції України закріплено статус української мови як державної? Диктант «Перевіряю себе». Учитель диктує текст статті 10 Конституції України. Після запису і перевірки учні відкривають Конституцію і роблять самоперевірку за ії текстом.
Стаття 10
Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. III. Оголошення теми та мети уроку. Мотивація навчання. Слово вчителя.
Діти, епіграфом нашого уроку будуть слова видатного педагога В. Сухомлинського. Прочитайте їх, поміркуйте, як ви зможете їх пояснити: «Мова то цілюще джерело, і хто не припаде до нього устами, той сам всихає від спраги». Дійсно, наша мова – невичерпна скарбниця, з якої ми здобуваємо знання, пізнаємо світ, спілкуємося. А яка ж роль мови в житті суспільства, які ще функції виконує вона? На ці та інші питання спробуємо сьогодні дати відповіді. Давайте поринемо у світ мови, щоб збагатити себе новими знаннями, які стануть нам у пригоді. Учитель оголошує тему уроку, учні записують у зошити. IV. Вивчення нового матеріалу 1.Робота з підручником:
а)
б) Прослухати текст. Визначити його тему. Дібрати заголовок. Яке речення передає основну думку висловлювання?
Кожен день дає нам урок пізнання. І завжди і скрізь наш учитель -мова.
Усі діяння наші, думи і сподівання закріплюються у слові. Слово -наше найзіркіше око, наймогутніша сила. Через слово людина пізнає те, що недоступне було (або й залишиться таким!) безпосередньому сприйманню. У цьому диводійному дзеркалі відображаються всі “айсберги” світу. У слові постають перед нашим зором сторінки давньої історії і здобутки майбутнього. Промовляють до нас високі снігові вершини гір, водоспади Америки і Африки, льодові пустелі Арктики, глибінь космосу. Стають зримими найдрібніші (непідвладні найсучаснішим приладам!) частинки всесвіту.
За допомогою слова ми проникаємо в думи і почуття, які хвилювали людей за тисячоліття до нас. Також можемо звернутися до далеких нащадків і передати їм у слові найсокровенніше. Слово – найвірніший посланець з минулого в сьогодення і з сьогодення в прийдешнє. Завдяки могутності не за-мулюється людський досвід. Це схованка мудрості і невмирущості народу (І.Вихованець). Завдання до тексту:
> Про яку функцію мови йдеться в тексті? Відповідь проілюструвати цитатами.
> 3 чим автор порівнює слово? Записати образні порівняння в зошит.
> Поміркувати, які засоби пізнання дійсності, крім книжки, доступні людині. Який з них, на ваш погляд, найефективніший? Спільний проект «Чи знаєте ви, що…?» Твір-мініатюра «Мова». Сенкан.
Мова.
Рідна, єдина.
Переливається, служить, дзвенить.
Вона – єдина й найцінніша.
Доля.
***
Мова.
Материна, колискова.
Любімо, вивчаймо, розвиваймо.
Без мови нас нема.
Рідна.
***
Мова.
Солов’їна, барвінкова.
Співає, лунає, чарує.
Слово чисте, мов роса.
Краса. Слово «сенкан» походить від французького слова «п ‘ять» і позначає вірш у п ‘ять рядків. 1-й рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник). 2-й рядок — це опис теми, який складається з 2-х слів(два прикметники). 3-й рядок визначає дію, пов ‘язану з темою; він складається з трьох слів (дієслів). 4-й рядок є фразою, яка складається з 4-х слів і виражає ставлення до теми, почуття з приводу обґрунтованого. Останній рядок складається з одного слова; у ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок. Слова не повинні повторюватися і бути спільнокореневими. Виконання тестових завдань на комп’ютері.
1. Вища форма загальнонародної мови – це:
А. територіальні діалекти;
Б. наріччя;
В. сучасна українська літературна мова.
2. Державна мова – це
А. закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої є обов’язкове в органах державного управління та діловодства;
Б. єдина національна мова українського народу; В. найважливіший універсальний засіб спілкування.
3. Літературна мова – це
А. національна мова;
Б. унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що
обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей; В. нижча форма загальнонародної мови.
4. Зачинателем нової української літературної мови був:
А. Т.Г. Шевченко; Б. І.П. Котляревський; В. Панас Мирний.
5. Основоположником сучасної української літературної мови вважають:
А. І.П. Котляревського; Б. Т.Г. Шевченка; В. Лесю Українку.
6. Головна ознака літературної мови:
А. варіативність; Б. черговість; В. унормованість.
7. Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб:
А. досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх;
Б. користуватися мовою в повсякденному житті;
В. добирати варіанти форм, слів, словосполучень конструкцій речень.
8. Мова-це:
А. найважливіший, універсальний засіб спілкування, організації та
координації всіх видів суспільної діяльності;
Б. сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовленнєвої
системи;
В. вища форма національної мови.
9. У Конституції України, прийнятій Верховною Радою 28 червня 1996р.,записано:
А. Державною мовою в Україні є українська мова;
Б. Державною мовою в Україні є російська мова;
В. Державною мовою в Україні є українська й російська мови.
10. Мовний етикет – це:
А. використання різноманітних засобів вираження думок;
Б. типові формули вітання, побажання, прощання, запрошення;
В. виділення найважливіших місць свого висловлювання.
11. Українська мова є державною мовою в Україні відповідно до статті:
А. 5 Конституції України;
Б. 10 Конституції України;
В. 9 Конституції України.
12. Кому належать нижченаведені рядки про мову:
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!
А. Лесі Українці; Б. Павлу Тичині; В. Тарасові Шевченку. Складання діалогу.
— Складіть невеликий діалог з теми «Культура спілкування сучас ної молоді» або «Культура спілкування школярів». VI. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку. Заключне слово вчителя. 2. Рефлексія (метод незакінченого речення). Учитель називає початок речення, учні його повторюють і дають своє продовження: – На уроці я дізнався…
– На уроці я зрозумів…
– На уроці я навчився…
– Найбільший мій успіх – це…
– Найбільші труднощі я відчув…
– Я не вмів, а тепер умію… VII. Домашнє завдання та його інструктаж.
Hy що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого…
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує…
Т. Шевченко
Мова — найважливіший засіб спілкування. Без мови не зможе існувати народ, не розвиватиметься його культура. Одним із найчарівніших скарбів, які були створені людиною, є саме мова. Вона має велике значення в житті кожного з нас .
Знання рідної мови — перша ознака освіченої людини. Як приємно спілкуватися з людиною, яка правильно висловлює свої думки, користуючись усіма багатими відтінками рідної мови. Добре тому жити, хто вміє гарно говорити, — стверджує народна мудрість. І, навпаки, співчуття викликає людина, яка не удосконалює своє мовлення.
Що б сталося з нами, якби ми раптом втратили мову? Усюди панувала б тиша. Люди не змогли б спілкуватися й виконувати роботу. Весь світ онімів би.
Отже, мова відіграє важливу роль у нашому житті. З її допомогою ми думаємо, спілкуємось, без неї не зможемо існувати. Мову слід не лише любити, але й берегти. Особливо таку милозвучну, як українська — зіткану зі співучих слів, наповнену красою.
І журлива вона, і піднесена,
тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
і Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
рідна мова — основа життя.
виступ на 2хв на тему:Мова-найважливіший засіб спілкування
Ответы:
Мова — найважливіший засіб спілкування
Hy що б, здавалося, слова…Слова та голос — більш нічого…А серце б’ється, ожива,Як їх почує…Т. ШевченкоМова — найважливіший засіб спілкування. Без мови не зможе існувати народ, не розвиватиметься його культура. Одним із найчарівніших скарбів, які були створені людиною, є саме мова. Вона має велике значення в житті кожного з нас .Знання рідної мови — перша ознака освіченої людини. Як приємно спілкуватися з людиною, яка правильно висловлює свої думки, користуючись усіма багатими відтінками рідної мови. Добре тому жити, хто вміє гарно говорити, — стверджує народна мудрість. І, навпаки, співчуття викликає людина, яка не удосконалює своє мовлення.Що б сталося з нами, якби ми раптом втратили мову? Усюди панувала б тиша. Люди не змогли б спілкуватися й виконувати роботу. Весь світ онімів би.Отже, мова відіграє важливу роль у нашому житті. З її допомогою ми думаємо, спілкуємось, без неї не зможемо існувати. Мову слід не лише любити, але й берегти. Особливо таку милозвучну, як українська — зіткану зі співучих слів, наповнену красою.І журлива вона, і піднесена,тільки фальш для неї чужа.В ній душа Шевченкова й Лесина,і Франкова у ній душа.Дорожи українською мовою,рідна мова — основа життя.
Hy що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого…
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує…
Т. Шевченко
Мова — найважливіший засіб спілкування. Без мови не зможе існувати народ, не розвиватиметься його культура. Одним із найчарівніших скарбів, які були створені людиною, є саме мова. Вона має велике значення в житті кожного з нас.
Знання рідної мови — перша ознака освіченої людини. Як приємно спілкуватися з людиною, яка правильно висловлює свої думки, користуючись усіма багатими відтінками рідної мови. Добре тому жити, хто вміє гарно говорити, — стверджує народна мудрість. І, навпаки, співчуття викликає людина, яка не удосконалює своє мовлення.
Що б сталося з нами, якби ми раптом втратили мову? Усюди панувала б тиша. Люди не змогли б спілкуватися й виконувати роботу. Весь світ онімів би.
Отже, мова відіграє важливу роль у нашому житті. З її допомогою ми думаємо, спілкуємось, без неї не зможемо існувати. Мову слід не лише любити, але й берегти. Особливо таку милозвучну, як українська — зіткану зі співучих слів, наповнену красою.
І журлива вона, і піднесена,
Тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
І Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
Рідна мова — основа життя.
Мова — “найважливіша частина
нашої особистості, нашої поведінки,
нашої думки, вона — тіло цієї думки,
визначає ступінь нашої свідомості,
є своєрідним її мірилом, — наголошує
мовознавець О.Сербенська. — Мова
якнайтісніше пов’язана з духовним
світом, сферою почуттєвого, з “розумом
серця” – і усвідомлення того, що таке
мова, як і за якими ознаками вона живе,
що зберігає, а що руйнує її організм, яка
її роль у житті людини і народу, виробляє
здатність не піддаватися впливам середовища,
якщо воно затягує. І насамперед за мовною
ознакою людина шукає собі подібних, або,
як кажемо, ідентифікує себе”.
Українська мова – національне
надбання українського суспільства, вона
повинна охоронятися та підтримуватися
державою. Мовна політика як одна із
складових частин державної має бути спрямована
на забезпечення оптимального функціонування
української мови в усіх сферах життя
українського суспільства, їх подальшого
розвитку та взаємодії. Українська мова,
виконуючи інтеграційну функцію, є важливим
чинником зміцнення державності, забезпечення
культурного та економічного розвитку
нашої країни.
Мова – духовний скарб нації. Це не
просто засіб людського існування,
це те, що живе в наших серцях, – наша
сутність, первозміст нашого буття. Саме
мова формує і визначає свідомість, творить
людину, культуру, історію.
Сучасна Україна – вільна і незалежна
європейська держава, народ якої
цінує і оберігає свої традиції й
культуру. Саме тому необхідно докласти
максимум зусиль для того, щоб зберегти
і примножити наші скарби, серед яких
українська мова займає особливе місце.
1. Мова як найважливіший
засіб людського спілкування
Мова створена людиною для потреб
спілкування і для утворення
в пам’яті людства банку даних
колективного досвіду у пізнанні
світу. Та зрештою й сама людина є продуктом
своєї діяльності, адже як справедливо
зазначав Ф.Енгельс, “спочатку праця;
а потім і разом з нею членоподільна мова
стали двома найголовнішими стимулами,
під впливом яких мозок мавпи поступово
перетворився в людський мозок. Оскільки
в основі культури лежить спільне прагнення
людства до перетворення навколишнього
середовища в сферу життєдіяльності, у
засіб розвитку людського суспільства,
то слід визнати, що немає і не може бути
природної мови, первинною функцією якої
не було б обслуговування процесу творення
культури. Отже, мова – один з видів культури,
покликаний разом із працею творити всі
інші види культури. Більше того, мова
є не тільки засобом творення культури,
але й, що треба підкреслити, одним із її
складових компонентів. На думку Є.М.Верещагіна
і В.Г.Костомарова, “національна мова
входить у поняття національної, бо природні
умови, географічне положення, рівень
і спеціалізація народного господарства,
тенденція суспільної думки, науки, мистецтва
– всі великі й малі особливості життя
народу знаходять відбиття у мові цього
народу”.
Мова – найважливіший засіб
людського спілкування, нерозривно
пов’язаний із мисленням, це засіб
передачі інформації, засіб управління
людською поведінкою.
Згідно ст. 10 Конституції України
державною мовою в Україні є українська
мова. Держава забезпечує всебічний розвиток
і функціонування української мови в усіх
сферах суспільного життя на всій території
України. В Україні гарантується вільний
розвиток, використання і захист російської,
інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного
спілкування. Застосування мов в Україні
гарантується Конституцією України та
визначається законом.
Таким чином можна зазначити, що
українська мова як державна є обов’язковим
засобом спілкування на всій території
України, особливо при здійсненні органами
державної влади і органами місцевого
самоврядування своїх повноважень, а також
в інших сферах суспільного життя. Мовою
навчання в дошкільних, загальносередніх,
професійно – технічних і вищих навчальних
закладах України також є українська мова.
Однак, проаналізувавши сучасну мовну
ситуацію в країні, можна дійти висновку,
що українська мова, як державна мова України,
не набула належного поширення в усіх
сферах суспільного життя країни.
Стало зрозуміло, що шлях, яким ішли до
реального утвердження української
мови в бутті суспільства, як державної
мови, не був достатньо ефективним.
Останнім часом ми можемо спостерігати
за тим, як відбувається процес звуження
сфери її застосування. Це спричиняє
соціальну напругу в суспільстві, сепаратистські
настрої, суперечить інтересам національної
безпеки України. Сьогодні в Україні без
знання державної мови можна посісти будь
– яку посаду, в тому числі державну.
І жоден порушник Конституції не був покараний,
жодний чиновник не був усунений за незнання
державної мови з посади. Хоча у будь –
якій зарубіжній країні не те щоб вступити
на державну службу, а для того щоб натуралізуватися
для проживання необхідно скласти мовний
іспит.
Мовне питання часто перетворюється
на дестабілізуючий чинник суспільного
життя, що гальмує процес творення суверенної,
демократичної, правової держави. Вже
тривалий час мовна ситуація в країні
є предметом гострих політичних дискусій.
Визначення справжнього патріотизму в
нашому суспільстві зводиться до того,
що патріотом вважають того, хто розмовляє
українською мовою. Та чи це справді так?
Це ставить російськомовних громадян
і громадян національних мовних меншин
в Україні у вимушене протистояння українській
мові, змушує приєднуватися до лав
супротивників українства і не поважати
тих, які начебто з патріотичних міркувань
зневажають іншомовних українців. Хоча
ми розуміємо, що не тільки мова, а реальна
діяльність, спрямована на інтереси українського
народу, на підвищення його добробуту
та культури є свідченням справжнього
патріотизму.
Останнім часом стало нормою
розігрувати мовну карту, звичайно
проти української мови, задля
підвищення рейтингової позиції
партії та її лідерів під час виборів.
На останніх президентських виборах
амбіції політичних лідерів майже довели
українське суспільство до розколу. Це
негативно впливає на внутрішньодержавний
клімат і на імідж України на міжнародній
арені.
Таким чином, питання реальної конституційності
української мови стало загальнодержавною
проблемою, яка полягає в самопізнанні
й самотворенні народу, мовній політиці,
мовно – освітніх орієнтирах суспільства,
мові сучасної науки та інше.
Таким чином, ми бачимо – сучасна
мовна ситуація в державі свідчить
про те, що лише задекларованості державного
статусу української мови для повноцінного
утвердження її в усіх сферах суспільного
життя недостатньо. Для цього необхідні
механізми реалізації правових документів
щодо функціонування української мови,
а також урегулювання питань, пов’язаних
з удосконаленням юридичної відповідальності
за порушення законів, які регулюють питання
використання державної мови.
2. Функції мови
Важливу роль у встановленні української
мови як державної повинна відігравати
сім’я. Сім’я повинна розтлумачити
дитині, що немає мов кращих чи
гірших, є краще чи гірше володіння мовою,
є толерантне чи шовіністичне ставлення
до мов і народів. Мова зберігає наші культурні
цінності, нашу мораль, наші традиції,
віру. Обираючи мову, батьки передають
дитині відповідне духовне надбання. Сім’я
зобов’язана плекати в дитині якості
толерантності і терпимості до прав і
свобод людини і громадянина, знання і
розуміння своїх прав і свобод та необхідності
їх узгодження у суспільстві. Батьки
не мають жодного морального права позбавляти
дитину через якісь власні амбіції можливості
вивчати мову свого народу.
Функції мови (від лат. functio — виконання,
здійснення) — призначення, роль, завдання,
що їх виконує мова в сусп. вжитку.
Основна, визначальна Ф. м. — комунікативна.
Мова виникла з потреб комунікації,
і вся її організація підпорядкована цим
потребам. Комунікативна функція є важливим
чинником розвитку мови. Напр., фонетичні
процеси уподібнення і розподібнення
відбуваються не безвідносно до будь-яких
умов, а тому, що полегшують вимову слова
(асиміляція) або його сприйняття (дисиміляція),
тобто діють на користь мовця або його
слухача — учасників комунікації. Спілкування
— це не тільки діалог реальних осіб —
певний текст може бути адресований і
уявному співбесідникові, й самому собі
(мовлення внутрішнє), і більшому чи меншому
загалу, всьому народові (напр., послання
«І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам
моїм…» Т. Шевченка).
Щоб спілкуватись, треба мати думку:
мовленнєвий акт невідривно пов’язаний
з актом мисленнєвим. І мова бере
найактивнішу участь у процесі формування
(початкового, ще нечіткого окреслення)
та формулювання (чіткого вираження) думки.
Мова, таким чином, виконує функцію оформлення
думки — мислеоформлювальну функцію.
Ця функція якнайтісніше пов’язана з
комунікативною, обидві вони становлять
єдність.
Імпресивна ж функція (від франц.
impressif — такий, що справляє враження)
полягає у дії мовлення на адресата
незалежно від того, як адресат
її сприймає. Яскравий вияв такої функції
— військові команди. Для виконання
цієї функції мова має спец. засоби:
звертання, наказовий спосіб дієслова
тощо, які вживаються переважно для того,
щоб домогтися від слухача бажаного для
мовця результату.
Отже, у визначенні функцій мови
єдності немає. У працях з мовознавства
спостерігаємо єдність у таких
функціях: інформаційна, комунікативна,
емотивна, когнітивна.
1. Інформаційна функція полягає
в тому, що мова є засобом
пізнання, збирання й оформлення
всіх тих знань, які накопичені
людьми в процесі їх свідомої
діяльності. Різновидами цієї функції
є функція збереження інформації,
контактна функція, функція оформлення
культурних цінностей.
2. Комунікативна функція реалізується
у спілкуванні, розмовах, діалогах,
полеміці. Вона створює суспільство
як соціум. Комунікативна функція
може виступати як самовираження
особистості.
3. Емотивна функція охоплює величезний
діапазон у мовленнєвій поведінці
людини. Ця функція мови реалізується
в художній літературі, ораторському
мистецтві, у дискусійному мовленні
— суперечці, полеміці, пісні,
опері тощо.
4. Когнітивна функція. Це і
спогади, роздуми у хвилини відпочинку,
підготовка до усних висловлювань і формування
письмового тексту, творча діяльність
та ін.
У працях окремих авторів виділяються
також: функція впливу на інших людей
(прохання, спонукання, наказ, переконання)
(В. В. Виноградов). Різновидом цієї
функції є агітаційна. Психологи виділяють
регулятивну функцію мови й мовлення,
що спостерігається у зовнішньому й внутрішньому
мовленні. Ця функція виконує роль плану
поведінки, вчинків суб’єкта: текстовий
чи мисленнєвий проект майбутніх дій його;
проект моральних стосунків тощо; технічні
проекти, будівельні проекти і под. В останні
десятиріччя збільшилася увага дослідників
до пізнавальної, когнітивної, функції
мови й мовлення. Виконуючи цю функцію,
мова самозбагачується.
Функціональний підхід до мови сприяв
становленню теорії мовлення, він породив
функціональну стилістику, функціональну
граматику тощо.
Висновки
Українська мова є ключовим фактором
національного державотворення, провідним
чинником консолідації України. Саме тому,
безумовно, необхідно відроджувати
українську мову, робити все необхідне,
для того щоб нею володіли всі, хто живуть
на території України. Але головне – не
можна цього робити насильницьким шляхом,
не можна силувати людину, щоб вона розмовляла
державною мовою. Необхідно бути терплячими,
необхідно заохочувати суспільство і
в першу чергу тих, хто працює в органах
державної влади і місцевого самоврядування
вивчати та розмовляти українською мовою.
Державна мовна політика в Україні
повинна відповідати конституційним
нормам, положенням відповідних міжнародно
– правових зобов’язань України та стратегії
державотворення. Необхідно виробити
послідовні та виважені підходи у вирішенні
мовних проблем. Дуже важливо при цьому
не допустити політичних спекуляцій і
міжетнічних конфліктів, а також зберегти
стабільність в державі, тому що застосування
мов у державі має стати чинником єднання,
а не розбрату.
Українське суспільство потребує
закону для врегулювання проблем, що
виникають у мовній сфері, для
вставлення загальних засад мовної
політики в Україні, визначення основних
організаційних і правових основ використання
в Україні державної мови та мов національних
меншин. Необхідно законодавчо закріпити
всі пріоритети розвитку української
мови, обов’язковість володіння державою
мовою в певних сферах життєдіяльності,
але разом з тим необхідно прийняти заходи
щодо вільного розвитку мов меншин.
Список використаної літератури
1. Левченко Т. Мова і духовність
нації// Українська мова і література
в школі. – 2003. – № 5. – C. 67-69
2. Ляхоцька Л. “Хочеш добра
своїй нації-не нехтуй рідною мовою…”(І.Огієнко
і мова)// Початкова школа. – 1997. – № 12. – C.
1-5
3. Невгодовський А. У мові
– пам’ять народу. Мова – код і паспорт
нації : Українознавча робота
в школах-родинах // Початкова
школа. – 2000. – № 6. – C. 29-32
4. Сідько Н. Українська мова
: джерело нації і державності
// Вісник Книжкової палати. – 2005. –
№ 10. – C. 55
5. Скільський Д. Українська
мова-духовна основа української
нації // Визвольний шлях. – 2001. – №
9. – C. 38-43
6. Степанишин Б. Генетичний
код нації, або Мова про мову
// Вітчизна. – 2002. – № 5-6 . – C. 123-130
7. Усик Н. Рідна мова —
найбільший скарб нації // Українська
мова і література в школі.
– 2005. – № 8. – C. 61-64
выпиши из текста слова с парными согласными напиши проверочные слова СОЛНЦЕ СТОЯЛО НИЗКО.ЕГО ЛУЧИ ИГРАЛИ НА ВЕРХУШКЕ БЕРЁЗКИ.ЛЕГКИЙ ВЕТЕРОК КАЧАЛ ГИБКИЙ ТРОСТНИК.ЧУДЕСНАЯ ПЕСЕНКА ЩЕГЛА ДОНОСИЛАСЬ ИЗ БЛИЗКОГО ЛЕСА.НО ВОТ СОЛНЦЕ СЕЛО.ЗАСНУЛ САД,ЗАТИХ ЛЕС
Практически каждое пятилетие в мире издается каталог наследственных заболеваний человека. И каждый раз список их увеличивается. С чем это связано?В Японии по существующему законодательству отец, выдавая дочь замуж, должен выделить молодой семье участок земли. Чтобы земля не досталась чужим людям, часто женихов и невест подбирают среди родственников. В таких семьях наблюдается резкое повышение частоты наследственных заболеваний. Объясните, с чем это связано?
Помогите пожайлуста, это срочно!
Решить цепочку:
Al4C3 – CH4 – C2H2 – C2H6 – C2H5Br – C4H10 – CO2
Расположите в порядке возрастания корни уравнений: x-1=0;x+1.2=0;3x+1=0;6x-2=0;102x=0
(х-5)(х+3)(2х-1)=0 решите уравнение
французский король получивший прозвище “славный и добрый”
На фигуру произвольной формы наложена палетка. Число целых клеток внутри фигуры равно а, число нецелых клеток-b. Сделай оценку и запиши приближенное значение площади S этой фигуры.
Ребята,помогите очень-очень надо!
Даю 50баллов!
Напишите пж изложение на татарском языке назвается”Инештэ”
напишите пожалуйста рассказ на английском объявление для квартиры мне желательно на английском и перевод ставлю 99 баллов пожалуйста напишите
Однокоренные слова к слову дровишки!!!!
Пожалуйста!!!!!
Мова — “найважливіша частина нашої особистості, нашої поведінки, нашої думки, вона — тіло цієї думки, визначає ступінь нашої свідомості, є своєрідним її мірилом, — наголошує мовознавець О.Сербенська. — Мова якнайтісніше пов’язана з духовним світом, сферою почуттєвого, з “розумом серця” – і усвідомлення того, що таке мова, як і за якими ознаками вона живе, що зберігає, а що руйнує її організм, яка її роль у житті людини і народу, виробляє здатність не піддаватися впливам середовища, якщо воно затягує. І насамперед за мовною ознакою людина шукає собі подібних, або, як кажемо, ідентифікує себе”.
Українська мова – національне надбання українського суспільства, вона повинна охоронятися та підтримуватися державою. Мовна політика як одна із складових частин державної має бути спрямована на забезпечення оптимального функціонування української мови в усіх сферах життя українського суспільства, їх подальшого розвитку та взаємодії. Українська мова, виконуючи інтеграційну функцію, є важливим чинником зміцнення державності, забезпечення культурного та економічного розвитку нашої країни.
Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського існування, це те, що живе в наших серцях, – наша сутність, первозміст нашого буття. Саме мова формує і визначає свідомість, творить людину, культуру, історію.
Сучасна Україна – вільна і незалежна європейська держава, народ якої цінує і оберігає свої традиції й культуру. Саме тому необхідно докласти максимум зусиль для того, щоб зберегти і примножити наші скарби, серед яких українська мова займає особливе місце.
1. Мова як найважливіший засіб людського спілкування
Мова створена людиною для потреб спілкування і для утворення в пам’яті людства банку даних колективного досвіду у пізнанні світу. Та зрештою й сама людина є продуктом своєї діяльності, адже як справедливо зазначав Ф.Енгельс, “спочатку праця; а потім і разом з нею членоподільна мова стали двома найголовнішими стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився в людський мозок. Оскільки в основі культури лежить спільне прагнення людства до перетворення навколишнього середовища в сферу життєдіяльності, у засіб розвитку людського суспільства, то слід визнати, що немає і не може бути природної мови, первинною функцією якої не було б обслуговування процесу творення культури. Отже, мова – один з видів культури, покликаний разом із працею творити всі інші види культури. Більше того, мова є не тільки засобом творення культури, але й, що треба підкреслити, одним із її складових компонентів. На думку Є.М.Верещагіна і В.Г.Костомарова, “національна мова входить у поняття національної, бо природні умови, географічне положення, рівень і спеціалізація народного господарства, тенденція суспільної думки, науки, мистецтва – всі великі й малі особливості життя народу знаходять відбиття у мові цього народу”.
Мова – найважливіший засіб людського спілкування, нерозривно пов’язаний із мисленням, це засіб передачі інформації, засіб управління людською поведінкою.
Згідно ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Таким чином можна зазначити, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України, особливо при здійсненні органами державної влади і органами місцевого самоврядування своїх повноважень, а також в інших сферах суспільного життя. Мовою навчання в дошкільних, загальносередніх, професійно – технічних і вищих навчальних закладах України також є українська мова. Однак, проаналізувавши сучасну мовну ситуацію в країні, можна дійти висновку, що українська мова, як державна мова України, не набула належного поширення в усіх сферах суспільного життя країни.
Стало зрозуміло, що шлях, яким ішли до реального утвердження української мови в бутті суспільства, як державної мови, не був достатньо ефективним. Останнім часом ми можемо спостерігати за тим, як відбувається процес звуження сфери її застосування. Це спричиняє соціальну напругу в суспільстві, сепаратистські настрої, суперечить інтересам національної безпеки України. Сьогодні в Україні без знання державної мови можна посісти будь – яку посаду, в тому числі державну. І жоден порушник Конституції не був покараний, жодний чиновник не був усунений за незнання державної мови з посади. Хоча у будь – якій зарубіжній країні не те щоб вступити на державну службу, а для того щоб натуралізуватися для проживання необхідно скласти мовний іспит.
Мовне питання часто перетворюється на дестабілізуючий чинник суспільного життя, що гальмує процес творення суверенної, демократичної, правової держави. Вже тривалий час мовна ситуація в країні є предметом гострих політичних дискусій. Визначення справжнього патріотизму в нашому суспільстві зводиться до того, що патріотом вважають того, хто розмовляє українською мовою. Та чи це справді так? Це ставить російськомовних громадян і громадян національних мовних меншин в Україні у вимушене протистояння українській мові, змушує приєднуватися до лав супротивників українства і не поважати тих, які начебто з патріотичних міркувань зневажають іншомовних українців. Хоча ми розуміємо, що не тільки мова, а реальна діяльність, спрямована на інтереси українського народу, на підвищення його добробуту та культури є свідченням справжнього патріотизму.
Останнім часом стало нормою розігрувати мовну карту, звичайно проти української мови, задля підвищення рейтингової позиції партії та її лідерів під час виборів. На останніх президентських виборах амбіції політичних лідерів майже довели українське суспільство до розколу. Це негативно впливає на внутрішньодержавний клімат і на імідж України на міжнародній арені.
Таким чином, питання реальної конституційності української мови стало загальнодержавною проблемою, яка полягає в самопізнанні й самотворенні народу, мовній політиці, мовно – освітніх орієнтирах суспільства, мові сучасної науки та інше.
Таким чином, ми бачимо – сучасна мовна ситуація в державі свідчить про те, що лише задекларованості державного статусу української мови для повноцінного утвердження її в усіх сферах суспільного життя недостатньо. Для цього необхідні механізми реалізації правових документів щодо функціонування української мови, а також урегулювання питань, пов’язаних з удосконаленням юридичної відповідальності за порушення законів, які регулюють питання використання державної мови.
2. Функції мови
Важливу роль у встановленні української мови як державної повинна відігравати сім’я. Сім’я повинна розтлумачити дитині, що немає мов кращих чи гірших, є краще чи гірше володіння мовою, є толерантне чи шовіністичне ставлення до мов і народів. Мова зберігає наші культурні цінності, нашу мораль, наші традиції, віру. Обираючи мову, батьки передають дитині відповідне духовне надбання. Сім’я зобов’язана плекати в дитині якості толерантності і терпимості до прав і свобод людини і громадянина, знання і розуміння своїх прав і свобод та необхідності їх узгодження у суспільстві. Батьки не мають жодного морального права позбавляти дитину через якісь власні амбіції можливості вивчати мову свого народу.
Функції мови (від лат. functio — виконання, здійснення) — призначення, роль, завдання, що їх виконує мова в сусп. вжитку. Основна, визначальна Ф. м. — комунікативна. Мова виникла з потреб комунікації, і вся її організація підпорядкована цим потребам. Комунікативна функція є важливим чинником розвитку мови. Напр., фонетичні процеси уподібнення і розподібнення відбуваються не безвідносно до будь-яких умов, а тому, що полегшують вимову слова (асиміляція) або його сприйняття (дисиміляція), тобто діють на користь мовця або його слухача — учасників комунікації. Спілкування — це не тільки діалог реальних осіб — певний текст може бути адресований і уявному співбесідникові, й самому собі (мовлення внутрішнє), і більшому чи меншому загалу, всьому народові (напр., послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…» Т. Шевченка).
Щоб спілкуватись, треба мати думку: мовленнєвий акт невідривно пов’язаний з актом мисленнєвим. І мова бере найактивнішу участь у процесі формування (початкового, ще нечіткого окреслення) та формулювання (чіткого вираження) думки. Мова, таким чином, виконує функцію оформлення думки — мислеоформлювальну функцію. Ця функція якнайтісніше пов’язана з комунікативною, обидві вони становлять єдність.
Імпресивна ж функція (від франц. impressif — такий, що справляє враження) полягає у дії мовлення на адресата незалежно від того, як адресат її сприймає. Яскравий вияв такої функції — військові команди. Для виконання цієї функції мова має спец. засоби: звертання, наказовий спосіб дієслова тощо, які вживаються переважно для того, щоб домогтися від слухача бажаного для мовця результату.
Отже, у визначенні функцій мови єдності немає. У працях з мовознавства спостерігаємо єдність у таких функціях: інформаційна, комунікативна, емотивна, когнітивна.
1. Інформаційна функція полягає в тому, що мова є засобом пізнання, збирання й оформлення всіх тих знань, які накопичені людьми в процесі їх свідомої діяльності. Різновидами цієї функції є функція збереження інформації, контактна функція, функція оформлення культурних цінностей.
2. Комунікативна функція реалізується у спілкуванні, розмовах, діалогах, полеміці. Вона створює суспільство як соціум. Комунікативна функція може виступати як самовираження особистості.
3. Емотивна функція охоплює величезний діапазон у мовленнєвій поведінці людини. Ця функція мови реалізується в художній літературі, ораторському мистецтві, у дискусійному мовленні — суперечці, полеміці, пісні, опері тощо.
4. Когнітивна функція. Це і спогади, роздуми у хвилини відпочинку, підготовка до усних висловлювань і формування письмового тексту, творча діяльність та ін.
У працях окремих авторів виділяються також: функція впливу на інших людей (прохання, спонукання, наказ, переконання) (В. В. Виноградов). Різновидом цієї функції є агітаційна. Психологи виділяють регулятивну функцію мови й мовлення, що спостерігається у зовнішньому й внутрішньому мовленні. Ця функція виконує роль плану поведінки, вчинків суб’єкта: текстовий чи мисленнєвий проект майбутніх дій його; проект моральних стосунків тощо; технічні проекти, будівельні проекти і под. В останні десятиріччя збільшилася увага дослідників до пізнавальної, когнітивної, функції мови й мовлення. Виконуючи цю функцію, мова самозбагачується.
Функціональний підхід до мови сприяв становленню теорії мовлення, він породив функціональну стилістику, функціональну граматику тощо.
Висновки
Українська мова є ключовим фактором національного державотворення, провідним чинником консолідації України. Саме тому, безумовно, необхідно відроджувати українську мову, робити все необхідне, для того щоб нею володіли всі, хто живуть на території України. Але головне – не можна цього робити насильницьким шляхом, не можна силувати людину, щоб вона розмовляла державною мовою. Необхідно бути терплячими, необхідно заохочувати суспільство і в першу чергу тих, хто працює в органах державної влади і місцевого самоврядування вивчати та розмовляти українською мовою.
Державна мовна політика в Україні повинна відповідати конституційним нормам, положенням відповідних міжнародно – правових зобов’язань України та стратегії державотворення. Необхідно виробити послідовні та виважені підходи у вирішенні мовних проблем. Дуже важливо при цьому не допустити політичних спекуляцій і міжетнічних конфліктів, а також зберегти стабільність в державі, тому що застосування мов у державі має стати чинником єднання, а не розбрату.
Українське суспільство потребує закону для врегулювання проблем, що виникають у мовній сфері, для вставлення загальних засад мовної політики в Україні, визначення основних організаційних і правових основ використання в Україні державної мови та мов національних меншин. Необхідно законодавчо закріпити всі пріоритети розвитку української мови, обов’язковість володіння державою мовою в певних сферах життєдіяльності, але разом з тим необхідно прийняти заходи щодо вільного розвитку мов меншин.
Список використаної літератури
1. Левченко Т. Мова і духовність нації// Українська мова і література в школі. – 2003. – № 5. – C. 67-69
2. Ляхоцька Л. “Хочеш добра своїй нації-не нехтуй рідною мовою…”(І.Огієнко і мова)// Початкова школа. – 1997. – № 12. – C. 1-5
3. Невгодовський А. У мові – пам’ять народу. Мова – код і паспорт нації : Українознавча робота в школах-родинах // Початкова школа. – 2000. – № 6. – C. 29-32
4. Сідько Н. Українська мова : джерело нації і державності // Вісник Книжкової палати. – 2005. – № 10. – C. 55
5. Скільський Д. Українська мова-духовна основа української нації // Визвольний шлях. – 2001. – № 9. – C. 38-43
6. Степанишин Б. Генетичний код нації, або Мова про мову // Вітчизна. – 2002. – № 5-6 . – C. 123-130
7. Усик Н. Рідна мова — найбільший скарб нації // Українська мова і література в школі. – 2005. – № 8. – C. 61-64
Необхідно, далі визначити в кожному конкретному комунікативному акті канал зв’язку. При розмові по телефоні таким каналом є органи мови і слуху; у такому випадку говорять про аудіо-вербальний (слухословесний) канал, простіше про слуховий канал. Форма і зміст листа сприймаються по зоровому (візуально-вербальному) каналі. Рукостискання спосіб передачі дружнього вітання по кінесикотактильному каналі. Якщо ж ми по костюму довідаємося, що наш співрозмовник, припустимо, узбек, то повідомлення про його національну приналежність прийшло до нас по візуальному (зоровому) каналі , але не по візуальновербальному, оскільки словесно (вербально) нам ніхто нічого не повідомляв.
Як важливий компонент комунікативного акту виступають мотиви учасників спілкування, тобто їх мета і наміри. Допустимо викладач, хоче в лекції повідомити щось студентам, щоб вони це засвоїли. Буває, що хтось зі студентів не хоче в цей же час засвоювати це. Тоді говорять про “ножиці в інтенціях” (намірах). Спілкування в таких випадках або утрудняється, або приводить до нульового результату.
Нарешті, усім добре відомо, що людина під час акту комунікації може говорити одне, а думати про зовсім інше, тобто бреше чи просто замовчує з якихось (не обов’язково поганих) причин.
У цілому ряді випадків (а за допомогою наукових методів) завждиможна знайти дисоціацію (тобто неузгодженість) форми і змісту повідомлення. Криміналісти, наприклад, добре знають, як важливо спостерігати під час дачі свідчень за виразом обличчя і зовнішнім виглядом допитуваного. Та й ми з вами, не будучи фахівцями, часто говоримо начебто: “по очах бачу, що неправда”, “говорить про веселе, а сам ходить, місця собі не знаходить, щось його тривожить. Запитаєш “все в порядку”, а на ділі…”
Отже, якщо ми хочемо, щоб нас зрозуміли правильно, треба, щоб і форма, і зміст, гармонійно зливалися один з одним, не вносячи елементів дисоціації. І канали зв’язку при цьому повинні бути вільні від “шуму” (так фахівці називають будь-які, не тільки звукові, перешкоди). Розмовляючи, не слід відвертатися, займатися сторонніми справами (наприклад, перегортати книгу), не можна, одним словом, “засмічувати” канал зв’язку. Звичайно, що слід говорити досить голосно, але не оглушати, підримувати оптимальну дистанцію спілкування (тут навіть є спеціальні цікаві дослідження). Поганий почерк не такий вже й малий недолік, якщо подумати, що він може перешкодить адресату легко і правильно зрозуміти написаний лист. А Ви самі хіба не відчували роздратування, розбираючи чиїсь закарлючки?
Якби ми хотіли класифікувати комунікантів, то розрізняли б їх по таких істотним (з погляду ефективності актів спілкування) ознакам, як: вікові, статеві, професійні, загальнокультурні, освітні. Важлива при цьому ознака, яку можна назвати “рівнем сформованості культури спілкування”.
Якщо розглянути самі комунікативні акти по їх видах і типах, то в залежності від різних критеріїв класифікації ми одержали б і різні види:
За змістом: виробничі, практично-побутові, міжособистісно-сімейні, науково-теоретичні;
За формою контактування: прямі, опосередковані.
Скажімо, переписування є опосередкованою формою контактування, а особиста бесіда прямою формою контактування;
За типом зв’язку: двонаправлені й односпрямовані. Наприклад, читання книги, чи перегляд кінофільму, або виконання ролі глядача на спектаклі односпрямований комунікативний акт. Але якщо Ви аплодуєте акторам, чи пишете автору п’єси, чи книги, кінорежисеру лист, чи нагороджуєте співаків оплесками зв’язки стають двонаправленими, взаємними;
За ступенем взаємовідповідності комунікантів: висока, задовільна, незначна, незадовільна, негативна. При незадовільному ступені взаємовідповідності (у таких випадках і про комунікабельну несумісність і навіть про повну психологічну несумісність) доречно констатувати: “говорять різними мовами”. Хоча мають при цьому на увазі зовсім не різні національні мови, а, наприклад, несумісні інтереси, манеру розмовляти і спілкуватися в цілому;
За результатами: від негативного (“зовсім перекручено мене зрозумів, зіпсував мою думку”) через нульовий (“ніяк не можемо зрозуміти один одного”) до позитивного (“він мене розуміє, а я його”). Шкала негативного і позитивного результатів розтягнута достатньо: ми можемо зрозуміти кось так, що він буде в захваті, а можемо викликати просто кивок схвалення. Нерозуміння може межувати і з перекрученим розумінням. Саме тому і необхідно прагнути до максимального успіху в спілкуванні.
Є люди, що не дуже говіркі. Вони можуть слухати Вас уважно, але водночас Ви цього не бачите. Вам здається, що Вас просто не хочуть слухати, а насправді у Вашого співрозмовника така звичка і для нього це норма спілкування. Часто так поводяться люди, що мають або високе ставище в суспільстві, або високий ріст. Часто при розмові з такими людьми ми почуваємо себе незатишно, бентежимось, а іноді і зупиняємося, тому що нам здається, що нас не зовсім уважно слухають чи просто ігнорують. Цьому часто сприяє наша власна установка перед розмовою. Якщо нам хтось щось сказав до розмови те, що не робить співрозмовнику честі, то в нас з’являється відчуження, і при тому не завжди правомірне.
Установка дуже неприємна річ. Вона може перешкодити початку розмови чи привести до конфлікту в процесі спілкування.
Різні установки грають надзвичайно важливу роль у теоретичній і практичній діяльності людини і яскраво виступають у процесах спілкування. Щоб не потрапити в неприємність самому і не поставити таке ж становище співрозмовника, треба знати, що таке установка, як вона розвивається в умовах спілкування, як її можна змінити і як нею варто керувати. Проробіть думкою (можна і на практиці!) такий експеримент. Ви з приятелем знаходитесь в кінозалі. Згасло світло, почалася демонстрація фільму.
Усі (і Ви зі своїм приятелем теж) уважно стежите за подіями на екрані. Зненацька Ви запитуєте його (пошепки, звичайно, але так, щоб Вам було чути):” Згадай, будь ласка, як називається яйцекладний ссавець. Качконіс, чи що?” Якщо фільм тематично ніяк не зв’язаний у даний момент із Вашим качконосом і зоологією взагалі, можете не сумніватися, що Ваше питання не буде навіть почутим. Вас обов’язково перепитають.
Але адже якщо Ви запитаєте що небуть доречне, що стосується сюжету фільму, характеристики актора і т.п., вам дадуть відповідь. Навіть якщо Ви задасте своє питання тихіше ніж перше. Чому? Тому, що “доречне”, “зрозуміле” те, що відноситься до найбільш ймовірного в даній ситуації, про що прийнято в даній ситуації говорити, що входить у “установку на сприйняття даного фільму”. Все інше виявляється поза увагою, а тому і не розуміється, і не сприймається.
В умовах повсякденного спілкування нерідко хто-небуть раптом (саме “раптом”, тобто зненацька) починає розповідати випадок зі свого життя, чи скажімо, анекдот, у той час, як ні того ні іншого від нього не чекають. Деякі люди починають розмову, як би продовжуючи розвивати свої власні думки, якими вони були поглинуті самі, а ніхто з присутніх про них не мав ніякого поняття.
Найпоширенішим видом спілкування є розмова. Під час розмови ми використовуємо мову, рідну чи іноземну, у будь-якому випадку вона необхідна.
Мова – безцінний дарунок, яким наділена людина. ” Якщо мовою не розповіси, на пальцях – не поясниш”кажуть у народі. За допомогою слів можна розповісти про все. “Характер нашої мови полягає в надзвичайній легкості, з якою все виражається в ній: відверті думки, внутрішні ліричні відчування, елемент обурення, витівка, що іскриться і потрясає пристрасть”, писав А.П.Герцене.
Мова – знаряддя людини. Вона необхідна, щоб люди могли повноцінно спілкуватись. В повсякденному спілкуванні нам найчастіше не вистачає саме cлова, і ми “корчимся у безслів’ї “, намагаючись знайти його, це єдино потрібне, правильне, точне.
Спілкування за допомогою мови забезпечує успіх спільної діяльності. Коли ми хочемо виразити своє відношення до плутанини, що навколо панує, ми говоримо: “Вавілонське стовпотворіння!” Джерела цих крилатих слів у біблійній легенді про спорудження в древньому Вавилоні вежі, що закінчилося невдачею, тому що Бог розгнівався, змішав мови людей і вони перестали розуміти один одного. “Говоримо з тобою на різних мовах, не можемо знайти спільного”, з гіркотою констатуємо ми, коли немає взаєморозуміння і відносини не складаються. Спілкування за допомогою слова (мовне спілкування) закріплює і зберігає досвід людства, передаючи його від покоління до покоління, тому що мова – це знаряддя культури.
У більш ніж 3,5 тисячах мов світу багатогранно відбиваються всі досягнення науки, техніки, мистецтва. Інтерес до рідної мови, прагнення до ідеального володіння його письмовою й усною формами завжди характеризують культурну людини. Немає такої сфери спілкування, де б не було потрібно гарно володіти мовою й уміти користатися цим безцінним дарунком, який нам заповіли предки.
Використана література
1. “Основы этических знаний” под ред. профессора М.Н. Росенко. Изд. “Лань”, 1998г.
2. Анисимов С. Ф. Мораль и поведение М. Мысль 1985г.
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого…
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує!..
Т. Шевченко
Мова — найважливіший засіб спілкування. Без мови не зможе існувати народ, не розвиватиметься його культура. Одним із найчарівніших скарбів, які були створені людиною, є саме мова. Значення її в житті кожного з нас — неабияке.
Знання рідної мови — перша ознака освіченої людини. Як приємно спілкуватися з людиною, яка правильно висловлює свої думки, користуючись усіма багатими відтінками рідної мови. Добре тому жити, хто вміє гарно говорити, — стверджує народна мудрість. І, навпаки, співчуття викликає людина, яка не удосконалює своє мовлення.
Що б сталося з нами, якби ми раптом втратили мову? Усюди панувала б тиша. Люди не змогли б спілкуватися й виконувати роботу. Весь світ онімів би.
Отже, мова відіграє важливу роль у нашому житті. З її допомогою ми думаємо, спілкуємось, без неї не зможемо існувати. Мову слід не лише любити, але й берегти. Особливо таку милозвучну, як українська — зіткану зі співучих слів, наповнену красою.
І журлива вона, і піднесена,
тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
і Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
рідна мова — основа життя.
читать похожие:
Мова — найважливіший засіб спілкування 8 кл ( твір)
Мова — найцінніший скарб народу
Мова — жива душа України
Мова — основна ознака етнічної спільності людей
Мова — найважливіший засіб спілкування (Твір-роздум). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література. Шкільний твір.
Любов до Батьківщини починається з любові до родини, до рідного слова. Національна мова — це здобуток культури, духовної діяльності певного народу. Hарод, який відрікається від своєї мови, губить себе, бо не усвідомлює її значення для свого вищого духовного життя. Мова—це великий дар природи, вдосконалений за віки з того часу, як людина стала людиною. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і збагачувати. І мені здається: той, хто не любить рідне слово, святих звуків свого народу, не заслуговує на ім’я людини. Бо мова нерозривно пов’язана із нашою свідомістю. Разом із усталеною символікою мова—чи не основний елемент нашої державності. Це те, що ми одержали у спадок від наших пращурів, це — перлина вікової мудрості.
Мені здається, що мова — це не просто найважливіший засіб спілкування. Це той грунт, на якому будується спільнота, рід, нація. З утратою рідної мови люди втрачають морально-національні корені, духовний зв»язок зі своєю нацією. У мові втілюється голос дитинства, голос рідної природи. Проте в її глибинах відбивається й уся історія духовного життя народу. Треба шанобливо та дбайливо ставитися до цього багатства, бо саме завдяки мові людство може йти вперед, творити шедеври мистецтва, взагалі існувати. І обов’язок кожного свідомого громадянина будь-якої країни — дбайливо збагачувати та плекати свою мову.
Мова — найважливіший засіб спілкування (Твір-роздум). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література. Шкільний твір.
Повернутися на сторінку Твори з розвитку мовлення
Вас можуть зацікавити:
Без мови в світі нас нема (Твір-роздум).
Бережіть наш безцінний дар — мову! (Твір-міркування).
«Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить» (Твір-роздум).
Вертайсь, рідна мова, у серце народу, у душу Вкраїни! (Твір-роздум).
Виникнення мови (Твір-роздум).
З історії розвитку української мови (Твір-роздум).
Краса і багатство рідної мови (Твір-роздум про мову).
Краса і багатство української мови (Твір-роздум).
«Людина, байдужа до рідної мови, — дикун» (К. Паустовський) (Твір-роздум).
Мова — душа народу (Твір-роздум).
Мова — найважливіший засіб спілкування (Твір-роздум).
Мова — неоціненний скарб (Твір-роздум).
Мова — основна ознака етнічної спільності людей (Твір-роздум).
Мова — скарбниця духовності народу (Твір-роздум).
Мова єднає людей (Твір-роздум).
Мово моя українська! (Твір-роздум).
Мово моя українська! (Твір-роздум).
Мово рідна, світи в ріднім домі! (Твір-роздум).
Мово рідна, слово рідне… (Твір-роздум).
Моя рідна мова (Твір-роздум).
Народ скаже, як зав’яже… (Твір-роздум).
«Ой, яка чудова українська мова!» (Твір-опис).
Плекаймо рідну мову (Твір-роздум).
Про культуру мовлення українців (Твір-роздум).
Рідна мова — найбільше багатство (Твір-роздум).
Рідна мова (Твір-роздум).
Рідна мова в поезіях М. Рильського і В. Сосюри (Твір-аналіз).
«Рідна мова — життя духовного основа» (Твір-роздум).
Роль мови в процесі формування нації (Твір-роздум).
Роль мови в процесі формування нації (Твір-роздум).
Скільки ти знаєш мов — стільки разів ти людина (Твір-роздум).
Ти наше диво калинове (Твір-аналіз).
Українська мова в поезії (Твір-роздум).
Уславлення рідної мови в поетичній творчості Максима Рильського та Володимира Сосюри (Твір-аналіз).
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається (Твір-роздум).
Чи треба знати кілька мов? (Твір-роздум).
Чому важливо оберігати рідну мову від забуття? (Твір-роздум).
«Як парость виноградної лози, плекайте мову» (Твір-роздум).
Як парость виноградної лози, плекайте мову (Твір-роздум).
Мова — найважливіший засіб спілкування. Любов до Батьківщини починається з любові до родини, до рідного слова. Національна мова — це здобуток культури, духовної діяльності певного народу. Народ, який відрікається від своєї мови, губить себе, бо не усвідомлює її значення для свого вищого духовного життя. Мова—це великий дар природи, вдосконалений за віки з того часу, як людина стала людиною. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і збагачувати. І мені здається: той, хто не любить рідне слово, святих звуків свого народу, не заслуговує на ім’я людини. Бо мова нерозривно пов’язана із нашою свідомістю. Разом із усталеною символікою мова — чи не основний елемент нашої державності. Це те, що ми одержали у спадок від наших пращурів, це — перлина вікової мудрості.
Мені здається, що мова — це не просто найважливіший засіб спілкування. Це той грунт, на якому будується спільнота, рід, нація. З утратою рідної мови люди втрачають морально-національні корені, духовний зв’язок зі своєю нацією. У мові втілюється голос дитинства, голос рідної природи. Проте в її глибинах відбивається й уся історія духовного життя народу.
Треба шанобливо та дбайливо ставитися до цього багатства, бо саме завдяки мові людство може йти вперед, творити шедеври мистецтва, взагалі існувати. І обов’язок кожного свідомого громадянина будь-якої країни — дбайливо збагачувати та плекати свою мову.
читать похожие:
Мова — найважливіший засіб спілкування 8 кл
Заклик берегти, шанувати рідну мову в поезії «Українська мова» (твір) 8 кл
Рідна мова (Твір-роздум)
Українська — мова мого серця (твір-опис)
_________________________
Урок №1.
Тема: Мова ? найважливіший засіб людського спілкування.
Мета: ознайомити учнів з новим підручником; розширити уявлення учнів про мову як засіб людського спілкування; розвивати мовлення, збагачувати словниковий запас школярів; виховувати любов до рідної мови.
Обладнання: підручник, зошит.
Перебіг уроку
І. Організаційний момент
Сядьте, діти, всі гарненько,
Руки покладіть рівненько.
Голову вище підніміть,
Свої плечі розведіть.
Мені, діти, усміхніться,
Веселіше подивіться.
ІІ. Знайомство з підручником, підписування зошитів
Учитель знайомить учнів з новим підручником.
Учні розглядають обкладинку, шукають прізвища авторів, знайомляться з умовними позначеннями.
— Розгляньте обкладинку.
— Як називається підручник?
— Хто є його автором? (М. Д. Захарійчук та А. І. Мовчун)
— Розгорніть підручник.
— Які умовні позначення ви побачили?
— Прочитайте, що вони позначають?
III. Ознайомлення з державними символами України (с. 3)
— Які державні символи зображені на с. 3 підручника?
— До державних символів належить і Державний Гімн України.
— Хто є його авторами?
Читання Державного Гімну України вчителем.
IV. Робота над віршем Надії Красоткіної (с. 4)
1. Читання вірша вчителем
2. Словникова робота
Чумацький Шлях — власна назва галактики, у якій розташована Сонячна
система, а також усі зорі, які ми бачимо неозброєним оком.
3. Виразне читання вірша учнями
— Про які народні символи згадує Н. Красоткіна у своєму вірші?
— Як авторка говорить про свій рідний край?
— Що є найдорожчим для кожного українця?
V. Актуалізація опорних знань
Фронтальна бесіда
— Пригадайте, що ми вже знаємо про мову. Для чого людям потрібна мова?
— У який спосіб можна розповісти про щось один одному?
— Як ви розумієте вислів: «Мова — найважливіший засіб людського спілкування»?
— Чому людям доводиться говорити між собою?
— Як мова допомагає у навчанні і праці?
— Чи вміють розмовляти між собою тварини?
VI. Повідомлення теми і мети уроку
— Сьогодні на уроці ми починаємо працювати над вивченням невеликої, але дуже важливої теми «Мова і мовлення». Спробуємо поповнити свою мовну скарбничку новими знаннями й уміннями, бо життя людини без мови неможливе. Мова — це шлях, яким кожен з нас іде від колиски до усвідомлення себе громадянином. Рідну мову потрібно не лише любити, а й берегти, вивчати, знати.
VII. С приймання й усвідомлення нового матеріалу
1. Робота над віршем О. Лупія (с. 5, впр. 1)
— Прочитайте вірш.
— Що народилося у світі першим? (Слово)
— Що відбулося у світі після його народження?
— Спишіть вірш каліграфічно.
— Підкресліть іменники. (Слово, людьми, робота, місто, село, погоду, турботи)
2. Робота в групах
— Обміняйтеся думками: яка «робота» є у слова, у мови?
— Яке значення має мова для людей?
3. Звітування груп
4. Ознайомлення з теоретичним матеріалом (с. 5)
— Чим є мова для людини?
— Скільки мов налічується у світі?
5. Фізкультхвилинка
Раз-два — всі присіли,
Потім вгору підлетіли.
Три-чотири — нахилились,
Зі струмочка гарно вмились
П’ять-шість — всі веселі,
Крутимось на каруселі.
Сім-вісім — в потяг сіли,
Ніжками затупотіли.
Дев’ять-десять — відпочили,
І за парти тихо сіли.
VIII. Узагальнення й систематизація отриманих знань
1. Міркуймо разом (с. 5–6, впр. 2)
— Прочитайте текст.
— Коли відбувалися описані події?
— У чому виявилася жорстокість хана?
— Що сталося через 12 років?
— Чи навчилися діти спілкуватися?
— Чому діти не вміли говорити?
— Про що свідчить цей випадок?
2. Усний переказ тексту (с. 6, впр. 3)
— Прочитайте текст. Перекажіть його.
3. Списування із завданням (с. 6, впр. 3)
— Спишіть текст.
— Поясніть зміст кожного речення.
— Поясніть правопис підкреслених слів.
— Зробіть звуко-буквений аналіз слова, у якому 5 звуків і 4 букви. (Сім’я)
IX. Підсумок уроку
— Яку тему ми почали вивчати?
— Що таке мова? (Це засіб людського спілкування.)
— Де застосовують знання про мову? (У мовленні під час спілкування, для передачі думок, почуттів.)
X. Домашнє завдання
— Відшукайте 5 прислів’їв про мову. Запишіть і поясніть їх значення. С. 6, впр. 4.
Наша культура, наша ввічливість, ставлення до безпосереднього співрозмовника та до інших учасників чи свідків розмови особливо наочно виявляється в тому, як ми їх називаємо. Якщо, звертаючись до знайомої людини, ви називаєте її на ім’я чи на ім’я та по батькові, це прозвучить значно ввічливіше і м’якше, ніж звертання за допомогою займенника «ти» чи «Ви».
Часто розмова двох відбувається у присутності третього. Про цю людину не радять, згадуючи її або посилаючись на неї, говорити «він казав», «вона чула». Говорячи про цю — третю — людину, її обов’язково треба певним чином назвати. Це може бути прізвище, ім’я, ім’я та по батькові, посада, звання та ін. Про зовсім незнайому вам людину можна сказати «мій (або наш) співрозмовник». Сказати в цій ситуації «він», «вона» — це те саме, що показати на людину пальцем.
Є ще одна, здавалося б, дрібниця, яка стосується імен і прізвищ. В якому порядку їх розміщувати, щоб не образити людину, щоб висловити пошану до неї? Якщо у виступі на зборах чи в статті до газети, а також у листах, у звичайній розмові вам треба назвати імена та прізвища одного чи кількох товаришів, пам’ятайте про те, що на першому місці завжди ставиться ім’я або ім’я та по батькові, а вже за ним — прізвище.
Але найбільш сумнівів викликають форми звертання до незнайомих людей.
Давайте пригадаємо правила звертання до людей знайомих. В українській мові звертання може виражатися як називним відмінком, так і кличною формою. Називний відмінок переважає в науковому та офіційно-діловому стилях. У повсякденному мовленні ми найчастіше вживаємо кличний відмінок. При цьому слід мати на увазі, що, коли звертання складається з імені та по батькові, обидва слова повинні мати однакову форму — або кличний, або називний відмінок.
ВСТУП. Мова – найважливіший засіб спілкування, пізнання і впливу
українська мова 8 клас
Мета: розширити знання учнів про рідну мову, пояснити основні функції мови,зосередити увагу на таких, як пізнавальна, комунікативна, волюнтативна; розвивати життєво необхідні компетентності: уміння слухати, спілкуватися, чітко висловлювати свої думки; виховувати любов і повагу до рідної мови, збагачувати словниковий запас учнів.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань(формування мовної компетенції).
Хід уроку
Мова-то цілюще джерело, і хто не припаде до нього устами, той сам всихає від спраги.
В. Сухомлинський
І. Організаційний момент.
1. Знайомство з підручником:
а) читання звернення авторів підручника до восьмикласників, с.З;
б) ознайомлення з використаними в підручнику умовними позначеннями.
2. Психологічний тренінг(самоналаштування).
Учитель. Сподіваюся, ми плідно попрацюємо сьогодні. А налаштуватися на серйозну роботу допоможе нам аутотренінг. Подивіться на плакат і прочитайте кожен для себе:
Я – творча особистість.
Я думаю, замислююся.
Я вчуся аналізувати, співставляти.
Я вмію висловлювати свої думки.
Я хочу знати і поділитися тим, що знаю.
Мені цікаво знати більше.
Я бажаю всім однокласникам успіхів на сьогоднішньому уроці.
II. Актуалізація опорних знань.
Учитель. Усі живі істоти на землі спілкуються між собою. Хтось мовою звуків, хтось – жестів. Проте людям дано найбагатше багатство – мова. І в кожного народу вона своя. Згадаймо зворушливі слова Т. Шевченка:
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!..
Але перш ніж перейдемо до вивчення нової теми, давайте пригадаємо, що ви засвоїли про мову з попередніх класів.
Вправа «Ланцюжок»
1. Що таке мова?
2. Як називається наука про мову?
3. Що таке літературна мова?
4. Хто є основоположником сучасної української мови?
5. Який статус має українська мова в Україні?
6. Коли і яким документом їй було надано такого статусу?
7. У якій статті Конституції України закріплено статус української мови як державної?
Диктант «Перевіряю себе». Учитель диктує текст статті 10 Конституції України. Після запису і перевірки учні відкривають Конституцію і роблять самоперевірку за ії текстом.
Стаття 10
Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
III. Оголошення теми та мети уроку.
Мотивація навчання.
Слово вчителя.
Діти, епіграфом нашого уроку будуть слова видатного педагога В. Сухомлинського. Прочитайте їх, поміркуйте, як ви зможете їх пояснити: «Мова то цілюще джерело, і хто не припаде до нього устами, той сам всихає від спраги». Дійсно, наша мова – невичерпна скарбниця, з якої ми здобуваємо знання, пізнаємо світ, спілкуємося. А яка ж роль мови в житті суспільства, які ще функції виконує вона? На ці та інші питання спробуємо сьогодні дати відповіді. Давайте поринемо у світ мови, щоб збагатити себе новими знаннями, які стануть нам у пригоді.
Учитель оголошує тему уроку, учні записують у зошити.
IV. Вивчення нового матеріалу
1.Робота з підручником:
а)
б)
Прослухати текст. Визначити його тему. Дібрати заголовок. Яке речення передає основну думку висловлювання?
Кожен день дає нам урок пізнання. І завжди і скрізь наш учитель -мова.
Усі діяння наші, думи і сподівання закріплюються у слові. Слово -наше найзіркіше око, наймогутніша сила. Через слово людина пізнає те, що недоступне було (або й залишиться таким!) безпосередньому сприйманню. У цьому диводійному дзеркалі відображаються всі “айсберги” світу. У слові постають перед нашим зором сторінки давньої історії і здобутки майбутнього. Промовляють до нас високі снігові вершини гір, водоспади Америки і Африки, льодові пустелі Арктики, глибінь космосу. Стають зримими найдрібніші (непідвладні найсучаснішим приладам!) частинки всесвіту.
За допомогою слова ми проникаємо в думи і почуття, які хвилювали людей за тисячоліття до нас. Також можемо звернутися до далеких нащадків і передати їм у слові найсокровенніше. Слово – найвірніший посланець з минулого в сьогодення і з сьогодення в прийдешнє. Завдяки могутності не за-мулюється людський досвід. Це схованка мудрості і невмирущості народу (І.Вихованець).
Завдання до тексту:
> Про яку функцію мови йдеться в тексті? Відповідь проілюструвати цитатами.
> 3 чим автор порівнює слово? Записати образні порівняння в зошит.
> Поміркувати, які засоби пізнання дійсності, крім книжки, доступні людині. Який з них, на ваш погляд, найефективніший?
Спільний проект «Чи знаєте ви, що…?»
Твір-мініатюра «Мова». Сенкан.
Мова.
Рідна, єдина.
Переливається, служить, дзвенить.
Вона – єдина й найцінніша.
Доля.
***
Мова.
Материна, колискова.
Любімо, вивчаймо, розвиваймо.
Без мови нас нема.
Рідна.
***
Мова.
Солов’їна, барвінкова.
Співає, лунає, чарує.
Слово чисте, мов роса.
Краса.
Слово «сенкан» походить від французького слова «п ‘ять» і позначає вірш у п ‘ять рядків.
1-й рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник).
2-й рядок — це опис теми, який складається з 2-х слів(два прикметники).
3-й рядок визначає дію, пов ‘язану з темою; він складається з трьох слів (дієслів).
4-й рядок є фразою, яка складається з 4-х слів і виражає ставлення до теми, почуття з приводу обґрунтованого.
Останній рядок складається з одного слова; у ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок. Слова не повинні повторюватися і бути спільнокореневими.
Виконання тестових завдань на комп’ютері.
1. Вища форма загальнонародної мови – це:
А. територіальні діалекти;
Б. наріччя;
В. сучасна українська літературна мова.
2. Державна мова – це
А. закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої є обов’язкове в органах державного управління та діловодства;
Б. єдина національна мова українського народу; В. найважливіший універсальний засіб спілкування.
3. Літературна мова – це
А. національна мова;
Б. унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що
обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей; В. нижча форма загальнонародної мови.
4. Зачинателем нової української літературної мови був:
А. Т.Г. Шевченко; Б. І.П. Котляревський; В. Панас Мирний.
5. Основоположником сучасної української літературної мови вважають:
А. І.П. Котляревського; Б. Т.Г. Шевченка; В. Лесю Українку.
6. Головна ознака літературної мови:
А. варіативність; Б. черговість; В. унормованість.
7. Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб:
А. досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх;
Б. користуватися мовою в повсякденному житті;
В. добирати варіанти форм, слів, словосполучень конструкцій речень.
8. Мова-це:
А. найважливіший, універсальний засіб спілкування, організації та
координації всіх видів суспільної діяльності;
Б. сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовленнєвої
системи;
В. вища форма національної мови.
9. У Конституції України, прийнятій Верховною Радою 28 червня 1996р.,записано:
А. Державною мовою в Україні є українська мова;
Б. Державною мовою в Україні є російська мова;
В. Державною мовою в Україні є українська й російська мови.
10. Мовний етикет – це:
А. використання різноманітних засобів вираження думок;
Б. типові формули вітання, побажання, прощання, запрошення;
В. виділення найважливіших місць свого висловлювання.
11. Українська мова є державною мовою в Україні відповідно до статті:
А. 5 Конституції України;
Б. 10 Конституції України;
В. 9 Конституції України.
12. Кому належать нижченаведені рядки про мову:
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!
А. Лесі Українці; Б. Павлу Тичині; В. Тарасові Шевченку.
Складання діалогу.
— Складіть невеликий діалог з теми «Культура спілкування сучас ної молоді» або «Культура спілкування школярів».
VI. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.
Заключне слово вчителя.
2. Рефлексія (метод незакінченого речення).
Учитель називає початок речення, учні його повторюють і дають своє продовження:
– На уроці я дізнався…
– На уроці я зрозумів…
– На уроці я навчився…
– Найбільший мій успіх – це…
– Найбільші труднощі я відчув…
– Я не вмів, а тепер умію…
VII. Домашнє завдання та його інструктаж.
Hy що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого…
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує…
Т. Шевченко
Мова — найважливіший засіб спілкування. Без мови не зможе існувати народ, не розвиватиметься його культура. Одним із найчарівніших скарбів, які були створені людиною, є саме мова. Вона має велике значення в житті кожного з нас .
Знання рідної мови — перша ознака освіченої людини. Як приємно спілкуватися з людиною, яка правильно висловлює свої думки, користуючись усіма багатими відтінками рідної мови. Добре тому жити, хто вміє гарно говорити, — стверджує народна мудрість. І, навпаки, співчуття викликає людина, яка не удосконалює своє мовлення.
Що б сталося з нами, якби ми раптом втратили мову? Усюди панувала б тиша. Люди не змогли б спілкуватися й виконувати роботу. Весь світ онімів би.
Отже, мова відіграє важливу роль у нашому житті. З її допомогою ми думаємо, спілкуємось, без неї не зможемо існувати. Мову слід не лише любити, але й берегти. Особливо таку милозвучну, як українська — зіткану зі співучих слів, наповнену красою.
І журлива вона, і піднесена,
тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
і Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
рідна мова — основа життя.
виступ на 2хв на тему:Мова-найважливіший засіб спілкування
Ответы:
Мова — найважливіший засіб спілкування
Hy що б, здавалося, слова…Слова та голос — більш нічого…А серце б’ється, ожива,Як їх почує…Т. ШевченкоМова — найважливіший засіб спілкування. Без мови не зможе існувати народ, не розвиватиметься його культура. Одним із найчарівніших скарбів, які були створені людиною, є саме мова. Вона має велике значення в житті кожного з нас .Знання рідної мови — перша ознака освіченої людини. Як приємно спілкуватися з людиною, яка правильно висловлює свої думки, користуючись усіма багатими відтінками рідної мови. Добре тому жити, хто вміє гарно говорити, — стверджує народна мудрість. І, навпаки, співчуття викликає людина, яка не удосконалює своє мовлення.Що б сталося з нами, якби ми раптом втратили мову? Усюди панувала б тиша. Люди не змогли б спілкуватися й виконувати роботу. Весь світ онімів би.Отже, мова відіграє важливу роль у нашому житті. З її допомогою ми думаємо, спілкуємось, без неї не зможемо існувати. Мову слід не лише любити, але й берегти. Особливо таку милозвучну, як українська — зіткану зі співучих слів, наповнену красою.І журлива вона, і піднесена,тільки фальш для неї чужа.В ній душа Шевченкова й Лесина,і Франкова у ній душа.Дорожи українською мовою,рідна мова — основа життя.
Hy що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого…
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує…
Т. Шевченко
Мова — найважливіший засіб спілкування. Без мови не зможе існувати народ, не розвиватиметься його культура. Одним із найчарівніших скарбів, які були створені людиною, є саме мова. Вона має велике значення в житті кожного з нас.
Знання рідної мови — перша ознака освіченої людини. Як приємно спілкуватися з людиною, яка правильно висловлює свої думки, користуючись усіма багатими відтінками рідної мови. Добре тому жити, хто вміє гарно говорити, — стверджує народна мудрість. І, навпаки, співчуття викликає людина, яка не удосконалює своє мовлення.
Що б сталося з нами, якби ми раптом втратили мову? Усюди панувала б тиша. Люди не змогли б спілкуватися й виконувати роботу. Весь світ онімів би.
Отже, мова відіграє важливу роль у нашому житті. З її допомогою ми думаємо, спілкуємось, без неї не зможемо існувати. Мову слід не лише любити, але й берегти. Особливо таку милозвучну, як українська — зіткану зі співучих слів, наповнену красою.
І журлива вона, і піднесена,
Тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
І Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
Рідна мова — основа життя.
Мова — “найважливіша частина
нашої особистості, нашої поведінки,
нашої думки, вона — тіло цієї думки,
визначає ступінь нашої свідомості,
є своєрідним її мірилом, — наголошує
мовознавець О.Сербенська. — Мова
якнайтісніше пов’язана з духовним
світом, сферою почуттєвого, з “розумом
серця” – і усвідомлення того, що таке
мова, як і за якими ознаками вона живе,
що зберігає, а що руйнує її організм, яка
її роль у житті людини і народу, виробляє
здатність не піддаватися впливам середовища,
якщо воно затягує. І насамперед за мовною
ознакою людина шукає собі подібних, або,
як кажемо, ідентифікує себе”.
Українська мова – національне
надбання українського суспільства, вона
повинна охоронятися та підтримуватися
державою. Мовна політика як одна із
складових частин державної має бути спрямована
на забезпечення оптимального функціонування
української мови в усіх сферах життя
українського суспільства, їх подальшого
розвитку та взаємодії. Українська мова,
виконуючи інтеграційну функцію, є важливим
чинником зміцнення державності, забезпечення
культурного та економічного розвитку
нашої країни.
Мова – духовний скарб нації. Це не
просто засіб людського існування,
це те, що живе в наших серцях, – наша
сутність, первозміст нашого буття. Саме
мова формує і визначає свідомість, творить
людину, культуру, історію.
Сучасна Україна – вільна і незалежна
європейська держава, народ якої
цінує і оберігає свої традиції й
культуру. Саме тому необхідно докласти
максимум зусиль для того, щоб зберегти
і примножити наші скарби, серед яких
українська мова займає особливе місце.
1. Мова як найважливіший
засіб людського спілкування
Мова створена людиною для потреб
спілкування і для утворення
в пам’яті людства банку даних
колективного досвіду у пізнанні
світу. Та зрештою й сама людина є продуктом
своєї діяльності, адже як справедливо
зазначав Ф.Енгельс, “спочатку праця;
а потім і разом з нею членоподільна мова
стали двома найголовнішими стимулами,
під впливом яких мозок мавпи поступово
перетворився в людський мозок. Оскільки
в основі культури лежить спільне прагнення
людства до перетворення навколишнього
середовища в сферу життєдіяльності, у
засіб розвитку людського суспільства,
то слід визнати, що немає і не може бути
природної мови, первинною функцією якої
не було б обслуговування процесу творення
культури. Отже, мова – один з видів культури,
покликаний разом із працею творити всі
інші види культури. Більше того, мова
є не тільки засобом творення культури,
але й, що треба підкреслити, одним із її
складових компонентів. На думку Є.М.Верещагіна
і В.Г.Костомарова, “національна мова
входить у поняття національної, бо природні
умови, географічне положення, рівень
і спеціалізація народного господарства,
тенденція суспільної думки, науки, мистецтва
– всі великі й малі особливості життя
народу знаходять відбиття у мові цього
народу”.
Мова – найважливіший засіб
людського спілкування, нерозривно
пов’язаний із мисленням, це засіб
передачі інформації, засіб управління
людською поведінкою.
Згідно ст. 10 Конституції України
державною мовою в Україні є українська
мова. Держава забезпечує всебічний розвиток
і функціонування української мови в усіх
сферах суспільного життя на всій території
України. В Україні гарантується вільний
розвиток, використання і захист російської,
інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного
спілкування. Застосування мов в Україні
гарантується Конституцією України та
визначається законом.
Таким чином можна зазначити, що
українська мова як державна є обов’язковим
засобом спілкування на всій території
України, особливо при здійсненні органами
державної влади і органами місцевого
самоврядування своїх повноважень, а також
в інших сферах суспільного життя. Мовою
навчання в дошкільних, загальносередніх,
професійно – технічних і вищих навчальних
закладах України також є українська мова.
Однак, проаналізувавши сучасну мовну
ситуацію в країні, можна дійти висновку,
що українська мова, як державна мова України,
не набула належного поширення в усіх
сферах суспільного життя країни.
Стало зрозуміло, що шлях, яким ішли до
реального утвердження української
мови в бутті суспільства, як державної
мови, не був достатньо ефективним.
Останнім часом ми можемо спостерігати
за тим, як відбувається процес звуження
сфери її застосування. Це спричиняє
соціальну напругу в суспільстві, сепаратистські
настрої, суперечить інтересам національної
безпеки України. Сьогодні в Україні без
знання державної мови можна посісти будь
– яку посаду, в тому числі державну.
І жоден порушник Конституції не був покараний,
жодний чиновник не був усунений за незнання
державної мови з посади. Хоча у будь –
якій зарубіжній країні не те щоб вступити
на державну службу, а для того щоб натуралізуватися
для проживання необхідно скласти мовний
іспит.
Мовне питання часто перетворюється
на дестабілізуючий чинник суспільного
життя, що гальмує процес творення суверенної,
демократичної, правової держави. Вже
тривалий час мовна ситуація в країні
є предметом гострих політичних дискусій.
Визначення справжнього патріотизму в
нашому суспільстві зводиться до того,
що патріотом вважають того, хто розмовляє
українською мовою. Та чи це справді так?
Це ставить російськомовних громадян
і громадян національних мовних меншин
в Україні у вимушене протистояння українській
мові, змушує приєднуватися до лав
супротивників українства і не поважати
тих, які начебто з патріотичних міркувань
зневажають іншомовних українців. Хоча
ми розуміємо, що не тільки мова, а реальна
діяльність, спрямована на інтереси українського
народу, на підвищення його добробуту
та культури є свідченням справжнього
патріотизму.
Останнім часом стало нормою
розігрувати мовну карту, звичайно
проти української мови, задля
підвищення рейтингової позиції
партії та її лідерів під час виборів.
На останніх президентських виборах
амбіції політичних лідерів майже довели
українське суспільство до розколу. Це
негативно впливає на внутрішньодержавний
клімат і на імідж України на міжнародній
арені.
Таким чином, питання реальної конституційності
української мови стало загальнодержавною
проблемою, яка полягає в самопізнанні
й самотворенні народу, мовній політиці,
мовно – освітніх орієнтирах суспільства,
мові сучасної науки та інше.
Таким чином, ми бачимо – сучасна
мовна ситуація в державі свідчить
про те, що лише задекларованості державного
статусу української мови для повноцінного
утвердження її в усіх сферах суспільного
життя недостатньо. Для цього необхідні
механізми реалізації правових документів
щодо функціонування української мови,
а також урегулювання питань, пов’язаних
з удосконаленням юридичної відповідальності
за порушення законів, які регулюють питання
використання державної мови.
2. Функції мови
Важливу роль у встановленні української
мови як державної повинна відігравати
сім’я. Сім’я повинна розтлумачити
дитині, що немає мов кращих чи
гірших, є краще чи гірше володіння мовою,
є толерантне чи шовіністичне ставлення
до мов і народів. Мова зберігає наші культурні
цінності, нашу мораль, наші традиції,
віру. Обираючи мову, батьки передають
дитині відповідне духовне надбання. Сім’я
зобов’язана плекати в дитині якості
толерантності і терпимості до прав і
свобод людини і громадянина, знання і
розуміння своїх прав і свобод та необхідності
їх узгодження у суспільстві. Батьки
не мають жодного морального права позбавляти
дитину через якісь власні амбіції можливості
вивчати мову свого народу.
Функції мови (від лат. functio — виконання,
здійснення) — призначення, роль, завдання,
що їх виконує мова в сусп. вжитку.
Основна, визначальна Ф. м. — комунікативна.
Мова виникла з потреб комунікації,
і вся її організація підпорядкована цим
потребам. Комунікативна функція є важливим
чинником розвитку мови. Напр., фонетичні
процеси уподібнення і розподібнення
відбуваються не безвідносно до будь-яких
умов, а тому, що полегшують вимову слова
(асиміляція) або його сприйняття (дисиміляція),
тобто діють на користь мовця або його
слухача — учасників комунікації. Спілкування
— це не тільки діалог реальних осіб —
певний текст може бути адресований і
уявному співбесідникові, й самому собі
(мовлення внутрішнє), і більшому чи меншому
загалу, всьому народові (напр., послання
«І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам
моїм…» Т. Шевченка).
Щоб спілкуватись, треба мати думку:
мовленнєвий акт невідривно пов’язаний
з актом мисленнєвим. І мова бере
найактивнішу участь у процесі формування
(початкового, ще нечіткого окреслення)
та формулювання (чіткого вираження) думки.
Мова, таким чином, виконує функцію оформлення
думки — мислеоформлювальну функцію.
Ця функція якнайтісніше пов’язана з
комунікативною, обидві вони становлять
єдність.
Імпресивна ж функція (від франц.
impressif — такий, що справляє враження)
полягає у дії мовлення на адресата
незалежно від того, як адресат
її сприймає. Яскравий вияв такої функції
— військові команди. Для виконання
цієї функції мова має спец. засоби:
звертання, наказовий спосіб дієслова
тощо, які вживаються переважно для того,
щоб домогтися від слухача бажаного для
мовця результату.
Отже, у визначенні функцій мови
єдності немає. У працях з мовознавства
спостерігаємо єдність у таких
функціях: інформаційна, комунікативна,
емотивна, когнітивна.
1. Інформаційна функція полягає
в тому, що мова є засобом
пізнання, збирання й оформлення
всіх тих знань, які накопичені
людьми в процесі їх свідомої
діяльності. Різновидами цієї функції
є функція збереження інформації,
контактна функція, функція оформлення
культурних цінностей.
2. Комунікативна функція реалізується
у спілкуванні, розмовах, діалогах,
полеміці. Вона створює суспільство
як соціум. Комунікативна функція
може виступати як самовираження
особистості.
3. Емотивна функція охоплює величезний
діапазон у мовленнєвій поведінці
людини. Ця функція мови реалізується
в художній літературі, ораторському
мистецтві, у дискусійному мовленні
— суперечці, полеміці, пісні,
опері тощо.
4. Когнітивна функція. Це і
спогади, роздуми у хвилини відпочинку,
підготовка до усних висловлювань і формування
письмового тексту, творча діяльність
та ін.
У працях окремих авторів виділяються
також: функція впливу на інших людей
(прохання, спонукання, наказ, переконання)
(В. В. Виноградов). Різновидом цієї
функції є агітаційна. Психологи виділяють
регулятивну функцію мови й мовлення,
що спостерігається у зовнішньому й внутрішньому
мовленні. Ця функція виконує роль плану
поведінки, вчинків суб’єкта: текстовий
чи мисленнєвий проект майбутніх дій його;
проект моральних стосунків тощо; технічні
проекти, будівельні проекти і под. В останні
десятиріччя збільшилася увага дослідників
до пізнавальної, когнітивної, функції
мови й мовлення. Виконуючи цю функцію,
мова самозбагачується.
Функціональний підхід до мови сприяв
становленню теорії мовлення, він породив
функціональну стилістику, функціональну
граматику тощо.
Висновки
Українська мова є ключовим фактором
національного державотворення, провідним
чинником консолідації України. Саме тому,
безумовно, необхідно відроджувати
українську мову, робити все необхідне,
для того щоб нею володіли всі, хто живуть
на території України. Але головне – не
можна цього робити насильницьким шляхом,
не можна силувати людину, щоб вона розмовляла
державною мовою. Необхідно бути терплячими,
необхідно заохочувати суспільство і
в першу чергу тих, хто працює в органах
державної влади і місцевого самоврядування
вивчати та розмовляти українською мовою.
Державна мовна політика в Україні
повинна відповідати конституційним
нормам, положенням відповідних міжнародно
– правових зобов’язань України та стратегії
державотворення. Необхідно виробити
послідовні та виважені підходи у вирішенні
мовних проблем. Дуже важливо при цьому
не допустити політичних спекуляцій і
міжетнічних конфліктів, а також зберегти
стабільність в державі, тому що застосування
мов у державі має стати чинником єднання,
а не розбрату.
Українське суспільство потребує
закону для врегулювання проблем, що
виникають у мовній сфері, для
вставлення загальних засад мовної
політики в Україні, визначення основних
організаційних і правових основ використання
в Україні державної мови та мов національних
меншин. Необхідно законодавчо закріпити
всі пріоритети розвитку української
мови, обов’язковість володіння державою
мовою в певних сферах життєдіяльності,
але разом з тим необхідно прийняти заходи
щодо вільного розвитку мов меншин.
Список використаної літератури
1. Левченко Т. Мова і духовність
нації// Українська мова і література
в школі. – 2003. – № 5. – C. 67-69
2. Ляхоцька Л. “Хочеш добра
своїй нації-не нехтуй рідною мовою…”(І.Огієнко
і мова)// Початкова школа. – 1997. – № 12. – C.
1-5
3. Невгодовський А. У мові
– пам’ять народу. Мова – код і паспорт
нації : Українознавча робота
в школах-родинах // Початкова
школа. – 2000. – № 6. – C. 29-32
4. Сідько Н. Українська мова
: джерело нації і державності
// Вісник Книжкової палати. – 2005. –
№ 10. – C. 55
5. Скільський Д. Українська
мова-духовна основа української
нації // Визвольний шлях. – 2001. – №
9. – C. 38-43
6. Степанишин Б. Генетичний
код нації, або Мова про мову
// Вітчизна. – 2002. – № 5-6 . – C. 123-130
7. Усик Н. Рідна мова —
найбільший скарб нації // Українська
мова і література в школі.
– 2005. – № 8. – C. 61-64
выпиши из текста слова с парными согласными напиши проверочные слова СОЛНЦЕ СТОЯЛО НИЗКО.ЕГО ЛУЧИ ИГРАЛИ НА ВЕРХУШКЕ БЕРЁЗКИ.ЛЕГКИЙ ВЕТЕРОК КАЧАЛ ГИБКИЙ ТРОСТНИК.ЧУДЕСНАЯ ПЕСЕНКА ЩЕГЛА ДОНОСИЛАСЬ ИЗ БЛИЗКОГО ЛЕСА.НО ВОТ СОЛНЦЕ СЕЛО.ЗАСНУЛ САД,ЗАТИХ ЛЕС
Практически каждое пятилетие в мире издается каталог наследственных заболеваний человека. И каждый раз список их увеличивается. С чем это связано?В Японии по существующему законодательству отец, выдавая дочь замуж, должен выделить молодой семье участок земли. Чтобы земля не досталась чужим людям, часто женихов и невест подбирают среди родственников. В таких семьях наблюдается резкое повышение частоты наследственных заболеваний. Объясните, с чем это связано?
Помогите пожайлуста, это срочно!
Решить цепочку:
Al4C3 – CH4 – C2H2 – C2H6 – C2H5Br – C4H10 – CO2
Расположите в порядке возрастания корни уравнений: x-1=0;x+1.2=0;3x+1=0;6x-2=0;102x=0
(х-5)(х+3)(2х-1)=0 решите уравнение
французский король получивший прозвище “славный и добрый”
На фигуру произвольной формы наложена палетка. Число целых клеток внутри фигуры равно а, число нецелых клеток-b. Сделай оценку и запиши приближенное значение площади S этой фигуры.
Ребята,помогите очень-очень надо!
Даю 50баллов!
Напишите пж изложение на татарском языке назвается”Инештэ”
напишите пожалуйста рассказ на английском объявление для квартиры мне желательно на английском и перевод ставлю 99 баллов пожалуйста напишите
Однокоренные слова к слову дровишки!!!!
Пожалуйста!!!!!