За період навчання у школі чи в інших закладах нам буде потрібно написати чимало творів з української мови чи літератури на різні тематики, а також різної складності. Твори в українській мови бувають різні, а саме описові, розділові, наукові і інші. Також тематики бувають різноманітні, перечисляти тут всі не буду, але саме головні перечислю. Одними з найпопулярніших тематик будуть, твори про батьків, твори про батьківщину, твори про добро і зло, про мову, друзів і інші. Головним при напианні будь-якого твору є те, що він повинен бути грамотно написаним і зрозумілим, щоб правельно було розставлені розділові знаки. Кожен твір повинен бути грамотно побудований, а саме починатись з вступної частити, містити у собі описову у середині твору, а на прикінці вирішальну заключну частину. Щоб читаючи такий твір, нам було все зрозуміло про що йдеться у ньому. Якщо ж Вам на уроках мови у школі Вам задали таке завдання, по написання твору на будь яку тематику, тоді на нашому сайті можна знайти твори на різноманітні тематики, з правельністю написання і розставленням розділових знаків за який Ви без проблем зможете отримати хороші оцінку. І головним є те, що у нас безліч прикладів, котрі є унікальними.
Мова – це не тільки засіб спілкування, а й надзвичайно велика цінність будь якого народу. Це скарбниця усіх духовних надбань нації, досвіду життя, праці й творчості багатьох поколінь. Недаром кажуть, що мова – душа народу. Без неї не було б цілої нації. Мова – це характер народу, адже у ній зберігаються усі традиції, звичаї та побут даного народу. Це без сумніву неоціненний скарб для кожної людини, що живе у світі.
Наша державна мова – українська. Вона займає третє місце за милозвучністю та красою серед усіх. Не варто забувати про її минуле, її нелегку долю. Багато відважних героїв минулого боролись за право розмовляти рідною мовою. В російській імперії українська мова була заборонена у літературі, пресі. Ті, хто це забороняв добре розуміли що без мови немає народу. Вони хотіли асимілювати український нарід, а для цього була потрібна повне культурне поглинення. У 1863 році увійшов в дію так званий Валуєвський Циркуляр, в якому заборонялось видавати більшість книг українською мовою. Царська влада боялась що україномовні книжки можуть збурити народ до антиімперського повстання.
У 1876 році задля розширення заборони був введений в дію Емський Указ – розпорядження імператора про заборону ввезення з-за кордону україномовної літератури. Було заборонені не тільки художні книги, а й тексти для нот, театральні вистави, публічні читання, а також скасовано навчання українською.
У цей час жив і Тарас Шевченко. Ці офіційні заборони були запроваджені вже після його смерті, але цю епоху імперського гніту він відчув на собі. Тарас писав рідною мовою і його поезію була наповнена патріотичним революційним духом. Вона надихала, запалювала серця. Саме тому її так боялись окупанти.
Наша мова древня як і наша історія. Належить вона до слов’янської індоєвропейської сім’ї мов. Формуватись почала ще за часів Київської Русі на базі давньослов’янської, давньоруської мов і діалектів.
Українська мова
Українська мова вважається однією з найкрасивіших мов світу. Я думаю, що це цілковита правда, адже милозвучність та гармонія нашої мови примітна неозброєним оком.
Варто віддати належне всім нашим героям минулого, які відважно боролися за право розмовляти українською. Люди крадькома говорили між собою на рідній мові, тому що раніше багато хто хотів нав’язати нам чужорідну мову. Українці 18-20 століття мужньо боронили свою мову, історію та культуру. Завдяки їм ми знаємо своє коріння. Українська мова – це мова мільйонів, це мова добрих і вільних людей, мова справжніх героїв та люблячих матерів.
Можна тільки собі уявити, скільки треба було вистраждати, щоб мати можливість просто розмовляти на тій мові, яка тобі рідна. Ми живемо в 21 столітті, але зазіхання на нашу мовну культуру до сих пір продовжуються. Але наш народ – це народ сильний духом і витримкою. Українці мають свою думку, слово та свободу.
Українська мова вивчається не тільки в нашій країні, але і за рубежем. Багато різноманітних національностей прїздять до нас, почувши нашу мову, вони хочуть навчитися нею розмовляти.
Про українську мову говорять, що вона солов’їна. Я вважаю, що це твердження цілком правильне. Краса нашої природи, душевна доброта та простота, чуйність та милосердя, мабуть, створили цей національний шедевр ще в прадавні віки.
Наша мова розвивалася, але її краса залишається незмінною. Українці повинні вивчати її досконало, щоб майбутні покоління мали право на вільне користування нашою ріднесенькою українською. Від малого до велика, від молодого до старого – всі розуміють важливість збереження нашої солов’їної. Мова, яка такими силами збереглась до сьогодення, повинна бути нашою гордістю. Народ, який пишається своєю мовою і історією, стає могутнім та непереможним!
У мене є багато людей, яких можу назвати друзями й приятелями. Але як і у всіх, в мене є найкращий друг. Його звуть Богдан. Він мій однокласник. Ростом він менший за мене, хоч ми й однолітки. Вперше ми познайомились, коли я перевівся до нової школи, в якій зараз навчаюсь. Це був тільки другий клас. Цікаво, що спочатку ми не тільки не дружили, а й навіть досить прохолодно ставились один до одного.
Бувало навіть, що доходило до сварок. Але з часом ми якось зблизились, це сталось якось само собою. Напевно, мій характер чудово доповнював його, і навпаки. Ми помітили що у нас спільні інтереси та захоплення й поступово наше приятелювання переросло у дружбу. Богдан дуже любив спорт, особливо футбол. Але він не тільки спортсмен, а ще й вболівальник. Зараз ми у сьомому класі. Він часто заходить за мною вранці й ми разом йдемо до школи, по дорозі обговорюючи результати вчорашніх футбольних матчів.
Кілька разів на тиждень ми збираємось після великою компанією і йдемо на шкільний стадіон, де граємо у футбол. Коли втомлюємось, то полюбляємо покидати м’яч у кошик на баскетбольній площадці. Разом з тим, Богдан любить комп’ютерні ігри. Ми часто граємо подовгу у нього вдома. На жаль, це деколи затягується і потім ми змушені сидіти до ночі, роблячи домашні завдання до школи. Ми справді нерозлийвода. Навіть на канікулах, ми часто проводимо час разом. Я ніколи не забуду нашу поїздку в літній відпочинковий табір.
Завжди добре коли серед незнайомих людей ти знаєш, що є вірна людина, які можна довіряти, і яка завжди “прикриє спину”. Зимою ми любимо робити довгі прогулянки на лижах по прекрасному зимовому лісі. З собою ми беремо їжу, адже часто наші прогулянки тривали півдня. Літом же, ми полюбляємо кататись на велосипедах по сусідніх населених пунктах і навіть відкривати нові місця, в яких ми ще не були. Ми не місцеві, тому на літніх канікулах ми роз’їжджаємось по своїх маленьких батьківщинах – у село до бабусі. Я бував там у нього в гостях. Ми ходило на риболовлю разом з його тамтешніми друзями. Мені сподобалось Поділля. Це його рідний край.
Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Міні-твір «Літні канікули»
Варіант 1
Літні канікули я провів удома, в місті. Кожного дня я грав на вулиці зі своїми друзями. Мені завжди було весело. Ми каталися на велосипеді, збирали з конструкторів роботів. Ще ми часто ходили з друзями на спортивний майданчик. Я познайомився з багатьма новими людьми.Я добре провів час на літніх канікулах.
Варіант 2
Все літо я провела у своєму рідному місті. Погода влітку була гарна, сонячна. Ми з дівчатками щодня збиралися вдома у однієї з подружок. Ми сиділи за садовим столиком під деревами та гралися. А якщо йшов дощ, то ми будували будиночок з подушок. Там ми грали з ляльками.У серпні ми їздили з мамою і татом до парку атракціонів. Там мені дуже сподобалися різні гойдалки.
Варіант 3
На літніх канікулах я з татом, мамою, бабусею і сестричкою Полінкою їздив відпочивати на Чорне море. Ми були в місті Севастополі, що знаходиться в Криму. Я навчився плавати. Точніше, мене навчив тато.Я полюбив море. Воно велике та ласкаве. Наступного літа я знову хочу на море.
Варіант 4
На літніх канікулах я займався багато чим цікавим. Наприклад, я читав книги. Особливо мені сподобалася книга «Сім підземних королів». Ще я вчився розбиратися у батьківському компютері.Ще тато брав мене з собою на риболовлю, щоб я не сидів весь час у місті. Ми ночували в наметі. На природі було добре.
Варіант 5
Влітку я їздив у гості до бабусі та дідуся. Вони живуть у великому селі. Там не було нудно.У селі я знайшов собі нових друзів з місцевих дітей. Ми з ними часто сварилися, але все рано дружили. А ще дідусь, я та собака Чорниш ходили у степ гуляти.
За період навчання у школі чи в інших закладах нам буде потрібно написати чимало творів з української мови чи літератури на різні тематики, а також різної складності. Твори в українській мови бувають різні, а саме описові, розділові, наукові і інші. Також тематики бувають різноманітні, перечисляти тут всі не буду, але саме головні перечислю. Одними з найпопулярніших тематик будуть, твори про батьків, твори про батьківщину, твори про добро і зло, про мову, друзів і інші. Головним при напианні будь-якого твору є те, що він повинен бути грамотно написаним і зрозумілим, щоб правельно було розставлені розділові знаки. Кожен твір повинен бути грамотно побудований, а саме починатись з вступної частити, містити у собі описову у середині твору, а на прикінці вирішальну заключну частину. Щоб читаючи такий твір, нам було все зрозуміло про що йдеться у ньому. Якщо ж Вам на уроках мови у школі Вам задали таке завдання, по написання твору на будь яку тематику, тоді на нашому сайті можна знайти твори на різноманітні тематики, з правельністю написання і розставленням розділових знаків за який Ви без проблем зможете отримати хороші оцінку. І головним є те, що у нас безліч прикладів, котрі є унікальними.
Мова – це не тільки засіб спілкування, а й надзвичайно велика цінність будь якого народу. Це скарбниця усіх духовних надбань нації, досвіду життя, праці й творчості багатьох поколінь. Недаром кажуть, що мова – душа народу. Без неї не було б цілої нації. Мова – це характер народу, адже у ній зберігаються усі традиції, звичаї та побут даного народу. Це без сумніву неоціненний скарб для кожної людини, що живе у світі.
Наша державна мова – українська. Вона займає третє місце за милозвучністю та красою серед усіх. Не варто забувати про її минуле, її нелегку долю. Багато відважних героїв минулого боролись за право розмовляти рідною мовою. В російській імперії українська мова була заборонена у літературі, пресі. Ті, хто це забороняв добре розуміли що без мови немає народу. Вони хотіли асимілювати український нарід, а для цього була потрібна повне культурне поглинення. У 1863 році увійшов в дію так званий Валуєвський Циркуляр, в якому заборонялось видавати більшість книг українською мовою. Царська влада боялась що україномовні книжки можуть збурити народ до антиімперського повстання.
У 1876 році задля розширення заборони був введений в дію Емський Указ – розпорядження імператора про заборону ввезення з-за кордону україномовної літератури. Було заборонені не тільки художні книги, а й тексти для нот, театральні вистави, публічні читання, а також скасовано навчання українською.
У цей час жив і Тарас Шевченко. Ці офіційні заборони були запроваджені вже після його смерті, але цю епоху імперського гніту він відчув на собі. Тарас писав рідною мовою і його поезію була наповнена патріотичним революційним духом. Вона надихала, запалювала серця. Саме тому її так боялись окупанти.
Наша мова древня як і наша історія. Належить вона до слов’янської індоєвропейської сім’ї мов. Формуватись почала ще за часів Київської Русі на базі давньослов’янської, давньоруської мов і діалектів.
Українська мова
Українська мова вважається однією з найкрасивіших мов світу. Я думаю, що це цілковита правда, адже милозвучність та гармонія нашої мови примітна неозброєним оком.
Варто віддати належне всім нашим героям минулого, які відважно боролися за право розмовляти українською. Люди крадькома говорили між собою на рідній мові, тому що раніше багато хто хотів нав’язати нам чужорідну мову. Українці 18-20 століття мужньо боронили свою мову, історію та культуру. Завдяки їм ми знаємо своє коріння. Українська мова – це мова мільйонів, це мова добрих і вільних людей, мова справжніх героїв та люблячих матерів.
Можна тільки собі уявити, скільки треба було вистраждати, щоб мати можливість просто розмовляти на тій мові, яка тобі рідна. Ми живемо в 21 столітті, але зазіхання на нашу мовну культуру до сих пір продовжуються. Але наш народ – це народ сильний духом і витримкою. Українці мають свою думку, слово та свободу.
Українська мова вивчається не тільки в нашій країні, але і за рубежем. Багато різноманітних національностей прїздять до нас, почувши нашу мову, вони хочуть навчитися нею розмовляти.
Про українську мову говорять, що вона солов’їна. Я вважаю, що це твердження цілком правильне. Краса нашої природи, душевна доброта та простота, чуйність та милосердя, мабуть, створили цей національний шедевр ще в прадавні віки.
Наша мова розвивалася, але її краса залишається незмінною. Українці повинні вивчати її досконало, щоб майбутні покоління мали право на вільне користування нашою ріднесенькою українською. Від малого до велика, від молодого до старого – всі розуміють важливість збереження нашої солов’їної. Мова, яка такими силами збереглась до сьогодення, повинна бути нашою гордістю. Народ, який пишається своєю мовою і історією, стає могутнім та непереможним!
У мене є багато людей, яких можу назвати друзями й приятелями. Але як і у всіх, в мене є найкращий друг. Його звуть Богдан. Він мій однокласник. Ростом він менший за мене, хоч ми й однолітки. Вперше ми познайомились, коли я перевівся до нової школи, в якій зараз навчаюсь. Це був тільки другий клас. Цікаво, що спочатку ми не тільки не дружили, а й навіть досить прохолодно ставились один до одного.
Бувало навіть, що доходило до сварок. Але з часом ми якось зблизились, це сталось якось само собою. Напевно, мій характер чудово доповнював його, і навпаки. Ми помітили що у нас спільні інтереси та захоплення й поступово наше приятелювання переросло у дружбу. Богдан дуже любив спорт, особливо футбол. Але він не тільки спортсмен, а ще й вболівальник. Зараз ми у сьомому класі. Він часто заходить за мною вранці й ми разом йдемо до школи, по дорозі обговорюючи результати вчорашніх футбольних матчів.
Кілька разів на тиждень ми збираємось після великою компанією і йдемо на шкільний стадіон, де граємо у футбол. Коли втомлюємось, то полюбляємо покидати м’яч у кошик на баскетбольній площадці. Разом з тим, Богдан любить комп’ютерні ігри. Ми часто граємо подовгу у нього вдома. На жаль, це деколи затягується і потім ми змушені сидіти до ночі, роблячи домашні завдання до школи. Ми справді нерозлийвода. Навіть на канікулах, ми часто проводимо час разом. Я ніколи не забуду нашу поїздку в літній відпочинковий табір.
Завжди добре коли серед незнайомих людей ти знаєш, що є вірна людина, які можна довіряти, і яка завжди “прикриє спину”. Зимою ми любимо робити довгі прогулянки на лижах по прекрасному зимовому лісі. З собою ми беремо їжу, адже часто наші прогулянки тривали півдня. Літом же, ми полюбляємо кататись на велосипедах по сусідніх населених пунктах і навіть відкривати нові місця, в яких ми ще не були. Ми не місцеві, тому на літніх канікулах ми роз’їжджаємось по своїх маленьких батьківщинах – у село до бабусі. Я бував там у нього в гостях. Ми ходило на риболовлю разом з його тамтешніми друзями. Мені сподобалось Поділля. Це його рідний край.
Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Міні-твір «Літні канікули»
Варіант 1
Літні канікули я провів удома, в місті. Кожного дня я грав на вулиці зі своїми друзями. Мені завжди було весело. Ми каталися на велосипеді, збирали з конструкторів роботів. Ще ми часто ходили з друзями на спортивний майданчик. Я познайомився з багатьма новими людьми.Я добре провів час на літніх канікулах.
Варіант 2
Все літо я провела у своєму рідному місті. Погода влітку була гарна, сонячна. Ми з дівчатками щодня збиралися вдома у однієї з подружок. Ми сиділи за садовим столиком під деревами та гралися. А якщо йшов дощ, то ми будували будиночок з подушок. Там ми грали з ляльками.У серпні ми їздили з мамою і татом до парку атракціонів. Там мені дуже сподобалися різні гойдалки.
Варіант 3
На літніх канікулах я з татом, мамою, бабусею і сестричкою Полінкою їздив відпочивати на Чорне море. Ми були в місті Севастополі, що знаходиться в Криму. Я навчився плавати. Точніше, мене навчив тато.Я полюбив море. Воно велике та ласкаве. Наступного літа я знову хочу на море.
Варіант 4
На літніх канікулах я займався багато чим цікавим. Наприклад, я читав книги. Особливо мені сподобалася книга «Сім підземних королів». Ще я вчився розбиратися у батьківському компютері.Ще тато брав мене з собою на риболовлю, щоб я не сидів весь час у місті. Ми ночували в наметі. На природі було добре.
Варіант 5
Влітку я їздив у гості до бабусі та дідуся. Вони живуть у великому селі. Там не було нудно.У селі я знайшов собі нових друзів з місцевих дітей. Ми з ними часто сварилися, але все рано дружили. А ще дідусь, я та собака Чорниш ходили у степ гуляти.