Івана Петровича Котляревського вважають зачинателем нової української літератури. Два його найвідоміші твори — поема “Енеїда” і п’єса “Наталка Полтавка” здобули визнання і народну любов саме завдяки тому, що були написані живою, розмовною мовою, зрозумілою всім, хто читає ці твори.
Центральною фігурою п’єси “Наталка Полтавка” є проста українська дівчина Наталка. За деякий час до початку дії п’єси вона з матір’ю переїхала до села із Полтави, але тут, у селі, її вже знають як добру, роботящу і чесну дівчину. “Золото, а не дівка!” — так характеризує Наталку виборний і додає, що вона своєю працею утримує і себе, і свою матір. Звичайно, що така гарна й красива дівчина привертає до себе увагу парубків. Але всім вона відмовляє, бо чекає повернення із мандрів свого коханого — Петра.
Вже з першої появи Наталки читач розуміє, що перед ним — яскрава особистість, дівчина розумна й щира. Вона дає гідну відповідь на залицяння хитрого “юристи” возного Тетерваковського, підкреслюючи, що все її багатство — це добре ім’я.
Ось як каже про себе сама героїня: “Небагата я і проста, но чесного роду, Не боюся прясти, шити і носити воду”. Наталка усвідомлює власну гідність і не хоче заради багатства та забезпеченого майбутнього поступатися власним щастям. Але дівчина любить і свою матір, а тому заради її спокою погоджується одружитися з нелюбом. Але ця згода не може примусити Наталку відмовитися від кохання. І коли Петро, нарешті, повертається, саме Наталка виявляється здатною на рішучі дії — їй, за її власними словами, краще буде у Ворсклу кинутися, ніж стати жінкою возного.
Почуття гідності, притаманне Наталці, підкреслює й пісня, яку вона співає:
Небагата я і проста, но чесного роду.
Не стижуся прясти, шити і носити воду.
Вона весь час турбується про свою матір, дуже лагідна і ніжна у розмові з нею, що свідчить про велику повагу і любов до рідної неньки. Та й взагалі з усіма людьми Наталка поводиться доброзичливо, з відкритою душею. “Добра дитина”, — каже про неї Терпилиха. Про її добре серце говорить і виборний. Материні сльози й докори примушують її погодитись вийти заміж за возного. Вона готова на самопожертву, щоб заспокоїти в старості матір. Така ситуація була дуже типовою для українського села XVIII—XIX століття, коли бідну дівчину примушували батьки або вона сама жертвувала своїм коханням, щоб якось забезпечити, покращити долю, злиденне життя родини.
Однак покірна в одних ситуаціях Наталка здатна і до сміливих, рішучих дій. Коли повернувся Петро, вона твердо виступає проти звичаїв, не відступає перед погрозами возного і заявляє: “І коли на те йде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду”. Так в образі Наталки Котляревський змалював типові риси простого українського народу: енергійність, здатність до боротьби, усвідомлення своєї гідності, волелюбність. Наталка, протестуючи проти одруження з возним, оцінює це одруження для себе, бідної дівчини, як кріпацтво. “У пана така жінка буде гірше наймички… буде кріпачкою”, — говорить вона виборному. У цих словах чути негативне ставлення до кріпосницьких відносин.
В образі Наталки Котляревський живо й реалістично підносить високі розумові і моральні якості низів тогочасного суспільства. Якщо образи возного й виборного показані в сатиричному плані, то Наталка — образ цілком позитивний. Це відчувається не тільки в її поведінці, але й у мові. А мова головної героїні милозвучна, сповнена народними прислів’ями й приказками. Кожна народна пісня, яку виконує дівчина, — це голос народної душі, справжньої, української.
Мені здається, що в образі Наталки Полтавки І. Котляревський хотів показати всю красу українського народу з його неповторними традиціями, культурою, мовою; розкрити думки і почуття, якими жив наш народ у певних умовах суспільного життя, на фоні життєвих суперечностей і боротьби. Образ жінки допомагав письменникові розкрити особливості поведінки представника народу яскравіше, оскільки саме жінка часто потрапляла у пригноблене становище, але саме українська жінка завжди знаходила сили боротися за своє кохання, своє щастя й свободу.
Образ Наталки — це образ простої і чесної, роботящої і розумної української дівчини. Словами виборного у першій дії автор відкриває завісу над минулим Наталки. Колись вона з батьками жила в Полтаві, а її дитинство минало у товаристві «якогось сироти Петра», що його Терпили прийняли «за годованця». Та невдовзі їх спіткало горе: старий Терпйло пропив гроші та прогайнував свое добро. Коли ж він дізнався, що Петро хоче одружитися з Наталкою, не дав свого благословення і навіть вигнав Петра а двору. Невдовзі старий Терпйло помер, а сирота Наталка залишилася з матір’ю-вдовою у великій бідності і була змушена переїхати у село. Тут вони купили собі хатку та стали скромно жити. Словами пісні Наталка про себе каже:
Не багата я і проста, нечесного роду,
Не стиджуся прясти, шити і носити воду.
Для Наталки — «бєзпомощної сироти», найбільшим багатством є «добре ім’я», що свідчить про її скромність, самоповагу.
Однією з важливих рис характеру Наталки є працьовитість. І це зрожуміло не лише з її слів, що вона не соромиться буденної селянської роботи — прясти, шити, носити воду, — а й з того, що вперше перед глядачем Наталка виступає саме в праці — вона вийшла не гуляти, а з коромислом і відрами, щоб принести з річки води. Праця для Наталки — органічна потреба, звичка, і вона не обтяжлива для неї.
Працьовитість Наталки, як і інші риси її характеру, ще глибше розкривається словами виборного: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Крім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна — яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе, яка трудяща, яка рукодільниця, Що й себе, і матір свою на світі держить». А згодом, у розмові з матір’ю і Наталкою, виборний доповнює цю характеристику: «Об розумі і добрім серці Наталки нічого і говорити, всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».
Кохання Наталки до Петра чисте, глибоке і самовіддане. За словами виборного, вона Петра «без душі любить, через його всім женихам одказує». А сваталися до Наталки і дяк, і волосний писар, і підканцелярист, і «многії другії», та вона всім відмовляє, хоча мати і не схвалює цього. На материні докори Наталка відповідає: «Лучче посивію дівкою, як піду за таких женехів. Нехай вони будуть розумні, багаті, письменниші од нашого возного, та коли серце не лежить до їх і коли вони мені осоружні!» Наталка прагне жити за велінням серця: «Серце не вважає, кого раз полюбить, з тим і помирає».
Проте дорікання та сльози старої, убитої недолею матері змушують Наталку піти на самопожертву заради неї. «Добрадитина» — так Терпилиха характеризує Наталку. І саме доброта серця допомогла їй знайти вихід із складного становища, коли кохання до Петра в її душі поєдналося з повагою до рідної матері — найдорожчої у світі людини. У її свідомості і в серці відбувається боротьба цих почуттів, і Наталка вирішує вшанувати матір і подати рушники возному, а потім кинутись у Ворсклу. Драма Наталчиного серця розкривається у пісні « Чого вода каламутна»:
Мене ж мати та ве била — самі сльози ллються;
Од милого людей нема, од нелюба шлються.
Прийди, милий, подивися, яку терплю муку!
Ти хоть в серці, но од тебе беруть мою руку.
Спіши, милий, спаси мене од лютой напасті!
За нелюбом коли буду, то мушу пропасти.
Почуття людської гідності, самоповаги, розум і шанобливість, рішучість і наполегливість у боротьбі за своє щастя — риси характеру, властиві Наталці. Образ Наталки в цілому сприймається через її дії, вчинки, а також через мову: просту, проте лексично багату, лірично-пісенну.
Наталка Полтавка — перший у новій українській літературі позитивний, реалістично змальований образ жінки-селянки.
Народжена генієм Котляревського дівчина з Полтави стала типовим образом гарної і щиросердної української дівчини, яка втілює в собі найідеальніші для народу моральні риси: розум, доброту і щирість серця, красу і відчуття власної гідності, шанобливість і працьовитість, чесність, слухняність тощо. Образ Наталки став класичним в українській літературі.
Івана Петровича Котляревського вважають зачинателем нової української літератури. Два його найвідоміші твори – поема “Ене-їда” і п’єса “Наталка Полтавка” здобули визнання і народну любов саме завдяки тому, що були написані живою, розмовною мовою, зрозумілою всім, хто читає ці твори. Центральною фігурою п’єси “Наталка Полтавка” є проста українська дівчина Наталка. За деякий час до початку дії п’єси вона з матір’ю переїхала до села із Полтави, але тут, у селі, її вже знають як добру, роботящу і чесну дівчину. “Золото, а не дівка!” – так характеризує Наталку виборний і додає, що вона своєю працею утримує і себе, і свою матір. Звичайно, що така^гарна й красива дівчина привертає до себе увагу парубків. Але вс.їм вона відмовляє, бо чекає повернення із мандрів свого коханого Петра. Вже з першої появи Наталки читач розуміє, що перед ним – яскрава особистість, дівчина розумна й щира. Вона дає гідну відповідь на залицяння хитрого “юристи” возного Тетерваковського, підкреслюючи, що все її багатство – це добре ім’я. Ось як каже про себе сама героїня: “Небагата я і проста, но чесного роду, Не боюся прясти, шити і носити воду”. Наталка усвідомлює власну гідність і не хоче заради багатства та забезпеченого майбутнього поступатися власним щастям. Але дівчина любить і свою матір, а тому заради її спокою погоджується одружитися з нелюбом. Але ця згода не може примусити Наталку відмовитися від кохання. І коли Петро, нарешті, повертається, саме Наталка виявляється здатною на рішучі дії – їй, за її власними словами, краще буде у Ворсклу кинутися, ніж стати жінкою возного. Протягом усієї п’єси ми жодного разу не бачимо, щоб Наталка байдикувала: вона ходить по воду, шиє… Мова дівчини багата, красива і співуча: Наталка раз у раз використовує влучні й. дотепні народні прислів’я та приказки. В образі Наталки Полтавки втілені найкращі риси української дівчини: щирість, скромність, доброта, чесність, вірність коханому, любов до рідних. А ще автор підкреслює її рішучість і наполегливість у боротьбі за власне щастя. Можна стверджувати, що Наталка – ідеал селянської дівчини. Властиві їй загальнолюдські цінності роблять цю героїню улюбленицею не одного покоління читачів і глядачів.
Литература чрезвычайно богатая на прекрасные женские образы. В них писатели старались изобразить идеал украинской девушки, хотя при этом все образы оставались оригинальными и неповторимыми. Часто в нашей литературе встречается мотив тяжелой судьбы женщины, несчастий, которые выпадают на судьбу украинских девушек. И какое увлечение и уважение вызывает то, что эти хрупкие девушки борются с судьбой за свою жизнь и счастье. Одною из жемчужин украинской литературы есть образ Наталки Полтавки, которая вызывает искреннюю симпатию у читателей. Интересно то, что Наталка – простая крестьянская девушка, которая ничем существенным образом не отличается от тысяч подобных девушек XIX столетия. Но насколько красива духовно, насколько яркой личностью возникает перед нами Наталка! Составляется впечатление, которое почти все украинские девушки имеют. Наталка трудолюбивая, веселая, она уважает свою мать. Своей вежливостью и красотой Наталка приобрела благосклонность и уважение соседей. Наталка скромная, но вместе с тем очень веселая и сообразительная, способна бороться за свою судьбу. Но вот этот образ ни в коем случае не тускнеет. Наоборот – Наталка возникает еще более яркой личностью. Мне очень понравились энергичность и оптимизм Наталки, так как именно это помогало ей в жизни. Образ Наталки имеет и фольклорную основу: об этом свидетельствуют черты внешности Наталки, ее характер и талант к пению, которое присуще украинскому народа в целом. Душевная красота девушки раскрывается перед читателем и в ее отношении к брачным отношениям. Брак по расчету, на котором настаивает мать Наталки, кажется ей ужасным. Девушка не может себе вообразить жизнь с немилым, она понимает, что оно не даст ей счастье. Но, уважая мать, Наталка соглашается на такой шаг. Девушка преданно и верно любит Петра, она ждет его несколько лет. Определенной мерой Наталка является олицетворением не только идеального образа украинской девушки, которая будто пришла к нам из народных песен. Она еще олицетворяет народную мораль, моральные ценности украинцев. Она говорит, что ни с кем кроме Петра, счастливой не будет. По моему мнению, этот эпизод очень интересный и в чем-то даже поучительный. Он говорит нам в том, что, кроме постоянных традиций и обычаев, существует реальная жизнь, в которой случаются разные ситуации. Я с увлечением читала пьесу, так как в неи утверждается мудрость народа, моральная чистота и красота людей.
Хорошее сочинение? Тогда в закладки – » «Зовут меня Наталка». Сочинение по пьесе И. Котляровского «Наталка Полтавка» . Это нужно, ведь не потеряешь!
Содержание интересных новостей
Новые сочинения:
Общее понятие «счастье» героями пьесы «Наталка Полтавка»
Рубрики сочинений
Роль песни в пьесе И. Котляревського «Наталка Полтавка»
Роль песни в пьесе И. Котляревского «Наталка-Полтавка»
Персонажи пьесы «Наталка Полтавка»
«Наталку Полтавку» И. Котляревського называют «праматерью украинского театра». В самом деле, именно из этого произведения начинается наша драматургия, именно эта полтавская девушка открыла галерею образов прекрасных украинок, которыми так захватывался целый мир. Тяжело найти произведение, которое имело бы такое длинная и счастливая жизни. Наверное, нет в Украине театра, где бы не обращались к этой пьесе. Все в ней привлекает: и замечательный язык, и выразительные диалоги, и трогательная история любви… И есть еще одна причина огромной популярности «Наталки Полтавки» – мелодичные песни, созданные выдающимся украинским композитором М. В. Лисенком. Благодаря волшебной музыке «Наталка Полтавка» стала любимой оперой, которую хочется не только смотреть, а еще и слушать и наслаждаться. Роль песен в драме И. Котляревского чрезвычайно важна. Во-первых, они созданы на основе народных песен, что обеспечило пьесе неповторимую атмосферу, задушевную и торжественную, веселую и серьезную. Не могут не растрогать песня Наталки «Веют ветра» и песня Петра «Солнце низко». А как любят в народе остроумную песню выборного «Ой под вишней, под черешней»! И главное, что все песни тесно связанные с образами героев, помогают им выразить свои чувства, раскрыть свой характер. «Веют ветра, веют буйные, деревья гнутся. В, как болит мое сердце, а слезы не льются», – поет Наталка, рассказывая свою печальную историю, делится своим горем и надеждой увидеть милого. А в конце пьесы, дождавшись Петра, Наталка сияет радостью, теперь ее песня бодрая и оптимистичная:
Я с Петром своим счастливая, и веселая, и шутница.
Я Петра люблю душой,
Он один владеет ею. Песня стала своеобразным зеркалом характера возного. Послушать «Всякому огороду нрав и права», чтобы понять этот человека, ее жизненную философию:
Всякий, кто выше, тот низшего гнет,
Сильный бессильного давит и жмет
Бедный богатого определенный слуга,
Повинуется, гнется пред ним, как дуга. Нечестный, коварный возный оправдывает свои позорные поступки в отношении к другим людям якобы неизменяемым законом: «Кто же есть в мире, чтобы был без греха?..» И совсем другие идеалы у Петра и Николая. Они уважают правду, верность, ценят мужество и стойкость. Именно об этом песня Николая о Ворскле, в которой прославляется казацкая доблесть в борьбе с врагами родного края. И. П. Котляревский недаром считается «отцом украинской литературы». Он все делал первым: обратился к живому народному языку, воссоздал украинский национальный быт, воспел душевную красоту простого человека-труженика, высмеял лицемерие, коварность и бессердечность панства. А в «Наталке Полтавке» писатель впервые так широко использовал народно-песенное богатство украинцев. Песни героев пьесы преисполненные красоты и нежности, мудрости и мелодичности. Именно эти черты присущие украинскому народу, чье бессмертие утверждал своими произведениями И. П. Котляревский. Наталка – типичный образ украинской девушки-крестьянки. Пьеса «Наталка Полтавка» И. Котляревского – один из первых драматических произведений новой украинской литературы, который реалистически срисовал жизнь украинского села XIX столетие. В основу сюжета автор положил типичные моменты действительности: выдача девушки замуж за богатого, немилого и развод с любимым парнем, бедняком. В народных песнях, думах того времени тоже очень часто встречается подобная жизненная ситуация. Поэтому главная героиня пьесы «Наталка Полтавка» – целиком типичный образ украинской девушки, представительницы народных масс, который благодаря удачному перу писателя объединил в себе наилучшие черты девушки-украинки: ум, любовь, доброе сердце. Ее духовная сила и волшебная красота приводят в удивление нас и сейчас. С теплотой и искренностью изображает писатель образ Наталки. Это – образ честно работящей, способной крестьянской девушки, богатой душевной красотой. Довольно правдивую ее характеристику подает выборный: «Золото – не девка!… Кроме того, что красивая, умная, проворная и ко всякому делу остроумная, что у нее хорошее это, как она уважает мать свою; уважает всех старших себя; какая рукодельница; себя и мать свою на миру держит». Но не только этими чертами привлекает образ Наталки. Она мужественная, решительная, с трезвым взглядом на жизнь. Наталка хорошо сознает неровность между бедной крестьянкой и богатым возным. «Вы господин, – говорит Наталка возному, – а я сирота; вы богатый, а я бедная; вы возный, а я простого рода». Этот разговор показывает, что деревенская девушка умнее за хитрого «юриста». Наталка не только любит и страдает; она способная защитить свое достоинство, она борется за осуществление своих мечтаний, за свое счастье. Вот почему разговор ее с матерью о женихах показывает ее способность к глубокой критической оценке людей. В поведении Наталки ярко оказывается осознание своего человеческого достоинства. Вот почему являются характерными слова ее песни:
Небогата я и простая, но честного рода,
Не стыжусь прясть, шить и носить воду. Она все время беспокоится о своей матери, очень кроткая и нежная в разговоре с ней, что свидетельствует о большом уважении и любви к родной мамочке. Да и вообще со всеми людьми Наталка ведет себя доброжелательно, с открытой душой. «Добрый ребенок», – говорит о ней Терпилиха. О ее добром сердце говорит и выборный. Материнские слезы и укоры принуждают ее согласиться выйти замуж за возного. Она готовая на самопожертвование, чтобы успокоить в старенькую мать. Такая ситуация была очень типичной для украинского села XVIII-XIX столетие, когда бедную девушку принуждали родители или она самая жертвовала своей любовью, чтобы как-то обеспечить, улучшить судьбу, нищая жизнь семьи. Но Наталка способна и к смелым, решительным действиям. Когда возвратился Петр, она решительно выступает против обычаев, не отступает перед угрозами возного и заявляет: «І когда на то идет, так знайте, что я вечно одрікаюсь от Петра и за возным некогда не буду». Так в оскорблении Наталки Котляревский срисовал типичные черты простого украинского народа: энергичность, способность к борьбе, осознанию своего достоинства, свободолюбие. Наталка, протестуя против бракосочетания с возным, оценивает это бракосочетание для себя, бедной девушки, как крепостничество. «У господина такая женщина будет хуже наймички… будет крепостной», – говорит она выборному. В этих словах слышать отрицание к крепостническим отношениям. В образе Наталки Котляревский живо и реалистически поднимает высокие умственные и моральные качества низов тогдашнего общества. Если образы возного и выборного показаны в сатирическом плане, то Наталка – образ целиком положительный. Это ощущается не только в ее поведении, но и в языке. А язык главной героини благозвучная, звонкая, преисполненная народными пословицами и присказками – речь. Ключевое слово: Котляревский
Хорошее сочинение? Тогда в закладки – » Роль песни в пьесе И. Котляревського «Наталка Полтавка» . Это нужно, ведь не потеряешь!
Содержание интересных новостей
Новые сочинения:
«Зовут меня Наталка». Сочинение по пьесе И. Котляровского «Наталка Полтавка»
Общее понятие «счастье» героями пьесы «Наталка Полтавка»
Персонажи пьесы «Наталка Полтавка»
Сочинение на тему – Любовь Возного настоящая или лжива?
Женские образы в романе «Герой нашего времени»
Мати, по-своєму розуміючи щастя дочки, вмовляє її вийти заміж за якогось багатого чоловіка, покращити її життя хоч на старість. Вона виховала свою дочку доброю, чесною і працьовитою, тепер вона може відпочити, переконавшись, що доля дочки вже влаштована. Коли до дівчини сватається возний, мати стає на його бік. Наталка ж захищає свою гідність, розуміючи, що шлюб з матеріального розрахунку не принесе їй щастя, бо, ставши дружиною багатого, вона “буде гірше наймички, буде кріпачкою”. Донька відповідає матері, що краще посивіє дівкою, ніж вийде заміж за того, до кого не лежить серце. У цих словах основне Наталчине правило: жити за голосом серця, не допускаючи ніякого компромісу з совістю. Сім’я для цієї дівчини — єднання двох люблячих сердець. Та постійні дорікання і сльози надломлюють Наталку, і вона задля спокою неньки подає рушники возному. Ні, це не зрада Петрові, це самопожертва заради матері. Цей крок звеличує дівчину в наших очах, розкриває внутрішню красу героїні.
Поряд з ніжністю і гідністю в Наталці живе рішучість і сміливість. Коли несподівано повертається Петро, вона без вагання вступає в боротьбу зі звичаями, зі своїм женихом возним. Любов Наталки така велика і чиста, що дівчина не звертає уваги на погрози і сміливо кидає всім в обличчя: “Окрім Петра, ні за ким не буду. До цього мене ніхто силою не принудить…”. Нас зачаровують енергійність, розум і наполегливість цієї дівчини.
В образі Наталки Котляревський оспівав кращі риси українок, їхню духовну красу Дівчина не порушує селянських моральних законів, які формувалися протягом століть. Турбота про свою дівочу честь, про честь сім’ї, відданість тому, кому дала слово, моральна чистота його героїні будуть приваблювати ще не одне покоління читачів, тому що в ній втілилися віковічні моральні цінності, що не вмирають ні в які часи. Кожне нове покоління прагне збагатити власний досвід, віднайти моральні взірці кохання, людської краси, благородства, спираючись на здобутки предків.
Іван Котляревський – відомий автор «Енеїди» – першого твору нової української літератури. Проте письменник ознаменувався не лише бурлескно-травестійною поемою, а й новаторством в іншому роді літератури – драмі. Твір Івана Котляревського «Наталка Полтавка» є першоджерелом у розвитку української драматургії. Після виходу в друк, народна п’єса змінила історію становлення драми в Україні.
«Наталка Полтавка» наповнена великою кількістю народних елементів. В ній яскраво виражений побут українців, їх звичаї та традиції. У драмі використовується багато українських пісень: «Віють вітри, віють буйні», «Сонце низенько, вечір близенько», «Гомін, гомін по діброві», «Ой під вишнею, під черешнею». Усього у тексті налічується двадцять дві пісні. Не рідко у творі чують народні прислів’я та приказки: «Знайся кінь з конем, а віл з волом», «Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює», «Краще умерти, як з немилим жити» та багато інших. За допомогою цього прийому автор зробив твір цікавим для читання та легким для перегляду. Іван Котляревський колоритно зображає образи героїв п’єси, їх зовнішній вигляд та мову. Головна дійова особа – Наталка на довгі роки увібралась в образ еталону української дівчини. Вона вирізняється з-поміж інших багатством своєї душі, красою, розумом та працьовитістю. Котляревський оспівує у творі духовну велич простої дівчини-селянки. Ось так автор описує Наталку: «Золото – не дівка! Наградив Бог Терпилиху дочкою. Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна – яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе і матір свою на світі держить» Це жінка, яка заради кохання готова йти на великі жертви, проте любов до матері перемагає і Наталка погоджується вийти заміж за Возного. Наприкінці велике почуття бере свій верх і Наталка з Петром зливаються в подружній парі. Образ такої унікальної дівчини в майбутньому використовували різні письменники. Тарас Шевченко, Григорій Квітка-Основ’яненко та багато іншим митців користувались еталоном такої жінки тривалий час. До цього часу така красуня залишається великим скарбом і, на мою думку, сучасні дівчата повинні прагнути до того, щоб стати таким ідеалом.
Над музичним оформленням п’єси працювали Микола Лисенко, Анатолій Барсицький, Алоїз Єдлічка, Опанас Маркович, Микола Васильєв, Володимир Йориш та інші. У тисяча вісімсот дев’яностому році Микола Лисенко поклав твір на музику і його п’єса сколихнула простір всієї світової драматургії.
Расположите имена царей в хронологическом порядке их правления. Получившуюся последовательность букв запишите в таблицу: Дарий эхнатон хеопс давид
1.
У
известного русского художника Н.П. Богданова-Бельского есть картина,
изображающая занятие устным решением трудного примера. Учитель усложнил пример,
заменив цифры буквами, но записав ответ, стёр его и сделал пометку (ответ
< 7)?
Решите и вы этот пример, заменив буквы цифрами:
1) 1 2) 2 3) 3
4)
4 5) 5 6) правильного ответа нет
укажите в каком из вариантов ответа перечислены четыре очага первичной цивилизациидревнего востока
1. Угипет Персия Вавилон Индия
2. Ассирия Финикия Египет Китай
3. Египет Двуречье Индия Китай
4. Двуречье Палестина Китай Индия
зачем жители южних стран одевают плотную одежду в жаркий день
Речення з найуживанішими вставними словами які виражають різні почуття Дивна річ; На біду; На сорм; Що й казати.
привидите премеры сьедобных грибов и не сьедобных
Опишите ситуацию, когда "свои" становятся "чужими". Приведите примеры ситуации, когда "чужие" становятся "своими"
"Свои" - множ. выражения тех людей в группе, которым я принадлежу.
"Чужие" - группа людей с которыми я ни хочу отожествлять.
помогите плиииииз даю 12 пкт
Пересказать один из древнегреческих мифов используя тип речи повествование:) зарание спс
какая площадь трапеции?
Найдите, пожалуйста, где здесь 4 предложение.
Вот ворона на крыше покатой
Так с зимы и осталась лохматой...
А уж в воздухе - вешние звоны,
Даже дух занялся у вороны...
Вдруг запрыгала в бок глупым скоком,
Вниз на землю глядит она боком:
Что белеет под нежною травкой?
Вот желтеют под серою лавкой
Прошлогодние мокрые стружки...
Это все у вороны - игрушки.
И уж так-то ворона довольна,
Что весна, и дышать ей привольно!..
Протягом багатьох століть люди оспівували і уславлювали в піснях і віршах образ берегині – матері чи коханої жінки, благословляючи її ім’я. Деякі філософи вважали, що доля жінки – в домашньому господарюванні та материнстві. На їхній погляд, жінка не здатна до великих справ і почуттів. Але українки вже багато століть виявляють і велич почуттів, і талант материнства, і велич справ.
Життя і суспільна діяльність мудрої і справедливої княгині Ольги вивела язичницьку Русь на світову арену. Саме жінка змусила державних мужів рахуватися з інтересами її країни, поважати її. Весь світ знає про вродливу українську дівчину, яка полонила серце молодого султана Сулеймана і стала всемогутньою Роксоланою. Перебуваючи далеко за межами рідної України, вона сприяла розвитку національної культури, дбала про добробут народу.
Не минуло і сторіччя, як щедра на таланти українська земля подарувала людству чарівну і талановиту Чураївну. Марусині пісні про кохання і вроду і досі бентежать наші серця, наповнюючи їх то смутком, то радістю.
Можна навести чималий список жінок, які уславлювали рідну землю. Це поетеси Леся Українка та Ліна Костенко, художниця Катерина Білокур, співачка Раїса Кириченко, акторки Соломія Крушепницька і Наталія Ужвій тощо.
Багато діячів культури звертались у своїй творчості до образу жінки. Так, перлиною української літератури стала неповторна п’єса славнозвісного українського письменника і драматурга Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Його героїня наче узагальнила всі найкращі риси жінок, стала ідеалом національного характеру, в якому гармонійно поєдналися зовнішня краса і багатий духовний світ.
Наталка – добра, ввічлива та чесна дівчина. «Золото – не дівка! – кажуть про неї.- Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою,… яка трудяща, себе і матір на світі держить».
Тільки заради любої матусі вона погоджується на шлюб з нелюбом. їй притаманна здатність жертвувати собою заради інших. Але свого кохання зректися вона не може. Її душа і серце стогнали від болю, бо коханий вже чотири роки, як пішов заробляти гроші на весілля, а його й досі нема. Чекаючи на нього, Наталка благає Бога, щоб її наречений швидко повернувся.
«Петре! Петре!., я тебе любила і тепер люблю»,- сумує дівчина.
Наталці властиве почуття людської гідності, вона розумна і кмітлива. Делікатно, але наодріз проста селянка відповідає пану возному, щиро розкриває перед ним своє серце, пояснює, чому вони не пара. Ніжна і сором’язлива, вона впевнена в собі, це допомагає їй не занепасти духом при злиденному житті.
Коли доля знову зводить її з коханим Петром, дівчина бореться за своє щастя. Її не лякає людський осуд, вона залишається з людиною, яку кохає понад усе.
Майже сто вісімдесят років живе на сцені улюблена в народі героїня Наталка Полтавка, а краса її невмирущого образу не в’яне, не старіє. Причина безсмертя, очевидно, в тому, що в ній Іван Котляревський блискуче втілив народний ідеал української жінки, її моральної краси.
Минали десятиріччя, змінювався суспільний устрій життя, додавав нові риси до соціального обличчя жінки, проте в найістотнішому цей ідеал залишався без змін. Він не став анахронізмом і в наш час. Нам близький і дорогий образ жінки, багатої духовно, чесної, працьовитої і сердечної. З плином часу такі ідеали не старіють, бо вони – загальнолюдські і вічні, актуальні для будь-якої епохи.
Уліщенко А.Б., Уліщенко В.В. 333 нових учнівських твори. Українська мова та література. Зарубіжна література / На допомогу учням 5 – 11 кл., абітурієнтам. – Харків: Торсінг, 1999. – С. 110-111.
Івана Петровича Котляревського вважають зачинателем нової української літератури. Два його найвідоміші твори — поема “Енеїда” і п’єса “Наталка Полтавка” здобули визнання і народну любов саме завдяки тому, що були написані живою, розмовною мовою, зрозумілою всім, хто читає ці твори.
Центральною фігурою п’єси “Наталка Полтавка” є проста українська дівчина Наталка. За деякий час до початку дії п’єси вона з матір’ю переїхала до села із Полтави, але тут, у селі, її вже знають як добру, роботящу і чесну дівчину. “Золото, а не дівка!” — так характеризує Наталку виборний і додає, що вона своєю працею утримує і себе, і свою матір. Звичайно, що така гарна й красива дівчина привертає до себе увагу парубків. Але всім вона відмовляє, бо чекає повернення із мандрів свого коханого — Петра.
Вже з першої появи Наталки читач розуміє, що перед ним — яскрава особистість, дівчина розумна й щира. Вона дає гідну відповідь на залицяння хитрого “юристи” возного Тетерваковського, підкреслюючи, що все її багатство — це добре ім’я.
Ось як каже про себе сама героїня: “Небагата я і проста, но чесного роду, Не боюся прясти, шити і носити воду”. Наталка усвідомлює власну гідність і не хоче заради багатства та забезпеченого майбутнього поступатися власним щастям. Але дівчина любить і свою матір, а тому заради її спокою погоджується одружитися з нелюбом. Але ця згода не може примусити Наталку відмовитися від кохання. І коли Петро, нарешті, повертається, саме Наталка виявляється здатною на рішучі дії — їй, за її власними словами, краще буде у Ворсклу кинутися, ніж стати жінкою возного.
Почуття гідності, притаманне Наталці, підкреслює й пісня, яку вона співає:
Небагата я і проста, но чесного роду.
Не стижуся прясти, шити і носити воду.
Вона весь час турбується про свою матір, дуже лагідна і ніжна у розмові з нею, що свідчить про велику повагу і любов до рідної неньки. Та й взагалі з усіма людьми Наталка поводиться доброзичливо, з відкритою душею. “Добра дитина”, — каже про неї Терпилиха. Про її добре серце говорить і виборний. Материні сльози й докори примушують її погодитись вийти заміж за возного. Вона готова на самопожертву, щоб заспокоїти в старості матір. Така ситуація була дуже типовою для українського села XVIII—XIX століття, коли бідну дівчину примушували батьки або вона сама жертвувала своїм коханням, щоб якось забезпечити, покращити долю, злиденне життя родини.
Однак покірна в одних ситуаціях Наталка здатна і до сміливих, рішучих дій. Коли повернувся Петро, вона твердо виступає проти звичаїв, не відступає перед погрозами возного і заявляє: “І коли на те йде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду”. Так в образі Наталки Котляревський змалював типові риси простого українського народу: енергійність, здатність до боротьби, усвідомлення своєї гідності, волелюбність. Наталка, протестуючи проти одруження з возним, оцінює це одруження для себе, бідної дівчини, як кріпацтво. “У пана така жінка буде гірше наймички… буде кріпачкою”, — говорить вона виборному. У цих словах чути негативне ставлення до кріпосницьких відносин.
В образі Наталки Котляревський живо й реалістично підносить високі розумові і моральні якості низів тогочасного суспільства. Якщо образи возного й виборного показані в сатиричному плані, то Наталка — образ цілком позитивний. Це відчувається не тільки в її поведінці, але й у мові. А мова головної героїні милозвучна, сповнена народними прислів’ями й приказками. Кожна народна пісня, яку виконує дівчина, — це голос народної душі, справжньої, української.
Мені здається, що в образі Наталки Полтавки І. Котляревський хотів показати всю красу українського народу з його неповторними традиціями, культурою, мовою; розкрити думки і почуття, якими жив наш народ у певних умовах суспільного життя, на фоні життєвих суперечностей і боротьби. Образ жінки допомагав письменникові розкрити особливості поведінки представника народу яскравіше, оскільки саме жінка часто потрапляла у пригноблене становище, але саме українська жінка завжди знаходила сили боротися за своє кохання, своє щастя й свободу.
Образ Наталки — це образ простої і чесної, роботящої і розумної української дівчини. Словами виборного у першій дії автор відкриває завісу над минулим Наталки. Колись вона з батьками жила в Полтаві, а її дитинство минало у товаристві «якогось сироти Петра», що його Терпили прийняли «за годованця». Та невдовзі їх спіткало горе: старий Терпйло пропив гроші та прогайнував свое добро. Коли ж він дізнався, що Петро хоче одружитися з Наталкою, не дав свого благословення і навіть вигнав Петра а двору. Невдовзі старий Терпйло помер, а сирота Наталка залишилася з матір’ю-вдовою у великій бідності і була змушена переїхати у село. Тут вони купили собі хатку та стали скромно жити. Словами пісні Наталка про себе каже:
Не багата я і проста, нечесного роду,
Не стиджуся прясти, шити і носити воду.
Для Наталки — «бєзпомощної сироти», найбільшим багатством є «добре ім’я», що свідчить про її скромність, самоповагу.
Однією з важливих рис характеру Наталки є працьовитість. І це зрожуміло не лише з її слів, що вона не соромиться буденної селянської роботи — прясти, шити, носити воду, — а й з того, що вперше перед глядачем Наталка виступає саме в праці — вона вийшла не гуляти, а з коромислом і відрами, щоб принести з річки води. Праця для Наталки — органічна потреба, звичка, і вона не обтяжлива для неї.
Працьовитість Наталки, як і інші риси її характеру, ще глибше розкривається словами виборного: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Крім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна — яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе, яка трудяща, яка рукодільниця, Що й себе, і матір свою на світі держить». А згодом, у розмові з матір’ю і Наталкою, виборний доповнює цю характеристику: «Об розумі і добрім серці Наталки нічого і говорити, всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».
Кохання Наталки до Петра чисте, глибоке і самовіддане. За словами виборного, вона Петра «без душі любить, через його всім женихам одказує». А сваталися до Наталки і дяк, і волосний писар, і підканцелярист, і «многії другії», та вона всім відмовляє, хоча мати і не схвалює цього. На материні докори Наталка відповідає: «Лучче посивію дівкою, як піду за таких женехів. Нехай вони будуть розумні, багаті, письменниші од нашого возного, та коли серце не лежить до їх і коли вони мені осоружні!» Наталка прагне жити за велінням серця: «Серце не вважає, кого раз полюбить, з тим і помирає».
Проте дорікання та сльози старої, убитої недолею матері змушують Наталку піти на самопожертву заради неї. «Добрадитина» — так Терпилиха характеризує Наталку. І саме доброта серця допомогла їй знайти вихід із складного становища, коли кохання до Петра в її душі поєдналося з повагою до рідної матері — найдорожчої у світі людини. У її свідомості і в серці відбувається боротьба цих почуттів, і Наталка вирішує вшанувати матір і подати рушники возному, а потім кинутись у Ворсклу. Драма Наталчиного серця розкривається у пісні « Чого вода каламутна»:
Мене ж мати та ве била — самі сльози ллються;
Од милого людей нема, од нелюба шлються.
Прийди, милий, подивися, яку терплю муку!
Ти хоть в серці, но од тебе беруть мою руку.
Спіши, милий, спаси мене од лютой напасті!
За нелюбом коли буду, то мушу пропасти.
Почуття людської гідності, самоповаги, розум і шанобливість, рішучість і наполегливість у боротьбі за своє щастя — риси характеру, властиві Наталці. Образ Наталки в цілому сприймається через її дії, вчинки, а також через мову: просту, проте лексично багату, лірично-пісенну.
Наталка Полтавка — перший у новій українській літературі позитивний, реалістично змальований образ жінки-селянки.
Народжена генієм Котляревського дівчина з Полтави стала типовим образом гарної і щиросердної української дівчини, яка втілює в собі найідеальніші для народу моральні риси: розум, доброту і щирість серця, красу і відчуття власної гідності, шанобливість і працьовитість, чесність, слухняність тощо. Образ Наталки став класичним в українській літературі.
Івана Петровича Котляревського вважають зачинателем нової української літератури. Два його найвідоміші твори – поема “Ене-їда” і п’єса “Наталка Полтавка” здобули визнання і народну любов саме завдяки тому, що були написані живою, розмовною мовою, зрозумілою всім, хто читає ці твори. Центральною фігурою п’єси “Наталка Полтавка” є проста українська дівчина Наталка. За деякий час до початку дії п’єси вона з матір’ю переїхала до села із Полтави, але тут, у селі, її вже знають як добру, роботящу і чесну дівчину. “Золото, а не дівка!” – так характеризує Наталку виборний і додає, що вона своєю працею утримує і себе, і свою матір. Звичайно, що така^гарна й красива дівчина привертає до себе увагу парубків. Але вс.їм вона відмовляє, бо чекає повернення із мандрів свого коханого Петра. Вже з першої появи Наталки читач розуміє, що перед ним – яскрава особистість, дівчина розумна й щира. Вона дає гідну відповідь на залицяння хитрого “юристи” возного Тетерваковського, підкреслюючи, що все її багатство – це добре ім’я. Ось як каже про себе сама героїня: “Небагата я і проста, но чесного роду, Не боюся прясти, шити і носити воду”. Наталка усвідомлює власну гідність і не хоче заради багатства та забезпеченого майбутнього поступатися власним щастям. Але дівчина любить і свою матір, а тому заради її спокою погоджується одружитися з нелюбом. Але ця згода не може примусити Наталку відмовитися від кохання. І коли Петро, нарешті, повертається, саме Наталка виявляється здатною на рішучі дії – їй, за її власними словами, краще буде у Ворсклу кинутися, ніж стати жінкою возного. Протягом усієї п’єси ми жодного разу не бачимо, щоб Наталка байдикувала: вона ходить по воду, шиє… Мова дівчини багата, красива і співуча: Наталка раз у раз використовує влучні й. дотепні народні прислів’я та приказки. В образі Наталки Полтавки втілені найкращі риси української дівчини: щирість, скромність, доброта, чесність, вірність коханому, любов до рідних. А ще автор підкреслює її рішучість і наполегливість у боротьбі за власне щастя. Можна стверджувати, що Наталка – ідеал селянської дівчини. Властиві їй загальнолюдські цінності роблять цю героїню улюбленицею не одного покоління читачів і глядачів.
Литература чрезвычайно богатая на прекрасные женские образы. В них писатели старались изобразить идеал украинской девушки, хотя при этом все образы оставались оригинальными и неповторимыми. Часто в нашей литературе встречается мотив тяжелой судьбы женщины, несчастий, которые выпадают на судьбу украинских девушек. И какое увлечение и уважение вызывает то, что эти хрупкие девушки борются с судьбой за свою жизнь и счастье. Одною из жемчужин украинской литературы есть образ Наталки Полтавки, которая вызывает искреннюю симпатию у читателей. Интересно то, что Наталка – простая крестьянская девушка, которая ничем существенным образом не отличается от тысяч подобных девушек XIX столетия. Но насколько красива духовно, насколько яркой личностью возникает перед нами Наталка! Составляется впечатление, которое почти все украинские девушки имеют.
Наталка трудолюбивая, веселая, она уважает свою мать. Своей вежливостью и красотой Наталка приобрела благосклонность и уважение соседей. Наталка скромная, но вместе с тем очень веселая и сообразительная, способна бороться за свою судьбу. Но вот этот образ ни в коем случае не тускнеет. Наоборот – Наталка возникает еще более яркой личностью. Мне очень понравились энергичность и оптимизм Наталки, так как именно это помогало ей в жизни. Образ Наталки имеет и фольклорную основу: об этом свидетельствуют черты внешности Наталки, ее характер и талант к пению, которое присуще украинскому народа в целом. Душевная красота девушки раскрывается перед читателем и в ее отношении к брачным отношениям. Брак по расчету, на котором настаивает мать Наталки, кажется ей ужасным. Девушка не может себе вообразить жизнь с немилым, она понимает, что оно не даст ей счастье. Но, уважая мать, Наталка соглашается на такой шаг. Девушка преданно и верно любит Петра, она ждет его несколько лет.
Определенной мерой Наталка является олицетворением не только идеального образа украинской девушки, которая будто пришла к нам из народных песен. Она еще олицетворяет народную мораль, моральные ценности украинцев. Она говорит, что ни с кем кроме Петра, счастливой не будет. По моему мнению, этот эпизод очень интересный и в чем-то даже поучительный. Он говорит нам в том, что, кроме постоянных традиций и обычаев, существует реальная жизнь, в которой случаются разные ситуации. Я с увлечением читала пьесу, так как в неи утверждается мудрость народа, моральная чистота и красота людей.
Хорошее сочинение? Тогда в закладки – » «Зовут меня Наталка». Сочинение по пьесе И. Котляровского «Наталка Полтавка» . Это нужно, ведь не потеряешь!
Содержание интересных новостей
Новые сочинения:
Общее понятие «счастье» героями пьесы «Наталка Полтавка»
Рубрики сочинений
Роль песни в пьесе И. Котляревського «Наталка Полтавка»
Роль песни в пьесе И. Котляревского «Наталка-Полтавка»
Персонажи пьесы «Наталка Полтавка»
«Наталку Полтавку» И. Котляревського называют «праматерью украинского театра». В самом деле, именно из этого произведения начинается наша драматургия, именно эта полтавская девушка открыла галерею образов прекрасных украинок, которыми так захватывался целый мир. Тяжело найти произведение, которое имело бы такое длинная и счастливая жизни. Наверное, нет в Украине театра, где бы не обращались к этой пьесе. Все в ней привлекает: и замечательный язык, и выразительные диалоги, и трогательная история любви… И есть еще одна причина огромной популярности «Наталки Полтавки» – мелодичные песни, созданные выдающимся украинским композитором М. В. Лисенком. Благодаря волшебной музыке «Наталка Полтавка» стала любимой оперой, которую хочется не только смотреть, а еще и слушать и наслаждаться.
Роль песен в драме И. Котляревского чрезвычайно важна. Во-первых, они созданы на основе народных песен, что обеспечило пьесе неповторимую атмосферу, задушевную и торжественную, веселую и серьезную. Не могут не растрогать песня Наталки «Веют ветра» и песня Петра «Солнце низко». А как любят в народе остроумную песню выборного «Ой под вишней, под черешней»! И главное, что все песни тесно связанные с образами героев, помогают им выразить свои чувства, раскрыть свой характер.
«Веют ветра, веют буйные, деревья гнутся. В, как болит мое сердце, а слезы не льются», – поет Наталка, рассказывая свою печальную историю, делится своим горем и надеждой увидеть милого. А в конце пьесы, дождавшись Петра, Наталка сияет радостью, теперь ее песня бодрая и оптимистичная:
Я с Петром своим счастливая, и веселая, и шутница.
Я Петра люблю душой,
Он один владеет ею.
Песня стала своеобразным зеркалом характера возного. Послушать «Всякому огороду нрав и права», чтобы понять этот человека, ее жизненную философию:
Всякий, кто выше, тот низшего гнет,
Сильный бессильного давит и жмет
Бедный богатого определенный слуга,
Повинуется, гнется пред ним, как дуга.
Нечестный, коварный возный оправдывает свои позорные поступки в отношении к другим людям якобы неизменяемым законом: «Кто же есть в мире, чтобы был без греха?..» И совсем другие идеалы у Петра и Николая. Они уважают правду, верность, ценят мужество и стойкость. Именно об этом песня Николая о Ворскле, в которой прославляется казацкая доблесть в борьбе с врагами родного края.
И. П. Котляревский недаром считается «отцом украинской литературы». Он все делал первым: обратился к живому народному языку, воссоздал украинский национальный быт, воспел душевную красоту простого человека-труженика, высмеял лицемерие, коварность и бессердечность панства. А в «Наталке Полтавке» писатель впервые так широко использовал народно-песенное богатство украинцев. Песни героев пьесы преисполненные красоты и нежности, мудрости и мелодичности. Именно эти черты присущие украинскому народу, чье бессмертие утверждал своими произведениями И. П. Котляревский. Наталка – типичный образ украинской девушки-крестьянки. Пьеса «Наталка Полтавка» И. Котляревского – один из первых драматических произведений новой украинской литературы, который реалистически срисовал жизнь украинского села XIX столетие. В основу сюжета автор положил типичные моменты действительности: выдача девушки замуж за богатого, немилого и развод с любимым парнем, бедняком. В народных песнях, думах того времени тоже очень часто встречается подобная жизненная ситуация. Поэтому главная героиня пьесы «Наталка Полтавка» – целиком типичный образ украинской девушки, представительницы народных масс, который благодаря удачному перу писателя объединил в себе наилучшие черты девушки-украинки: ум, любовь, доброе сердце. Ее духовная сила и волшебная красота приводят в удивление нас и сейчас.
С теплотой и искренностью изображает писатель образ Наталки. Это – образ честно работящей, способной крестьянской девушки, богатой душевной красотой. Довольно правдивую ее характеристику подает выборный: «Золото – не девка!… Кроме того, что красивая, умная, проворная и ко всякому делу остроумная, что у нее хорошее это, как она уважает мать свою; уважает всех старших себя; какая рукодельница; себя и мать свою на миру держит». Но не только этими чертами привлекает образ Наталки. Она мужественная, решительная, с трезвым взглядом на жизнь. Наталка хорошо сознает неровность между бедной крестьянкой и богатым возным. «Вы господин, – говорит Наталка возному, – а я сирота; вы богатый, а я бедная; вы возный, а я простого рода». Этот разговор показывает, что деревенская девушка умнее за хитрого «юриста». Наталка не только любит и страдает; она способная защитить свое достоинство, она борется за осуществление своих мечтаний, за свое счастье. Вот почему разговор ее с матерью о женихах показывает ее способность к глубокой критической оценке людей.
В поведении Наталки ярко оказывается осознание своего человеческого достоинства. Вот почему являются характерными слова ее песни:
Небогата я и простая, но честного рода,
Не стыжусь прясть, шить и носить воду.
Она все время беспокоится о своей матери, очень кроткая и нежная в разговоре с ней, что свидетельствует о большом уважении и любви к родной мамочке. Да и вообще со всеми людьми Наталка ведет себя доброжелательно, с открытой душой. «Добрый ребенок», – говорит о ней Терпилиха. О ее добром сердце говорит и выборный. Материнские слезы и укоры принуждают ее согласиться выйти замуж за возного. Она готовая на самопожертвование, чтобы успокоить в старенькую мать. Такая ситуация была очень типичной для украинского села XVIII-XIX столетие, когда бедную девушку принуждали родители или она самая жертвовала своей любовью, чтобы как-то обеспечить, улучшить судьбу, нищая жизнь семьи. Но Наталка способна и к смелым, решительным действиям. Когда возвратился Петр, она решительно выступает против обычаев, не отступает перед угрозами возного и заявляет: «І когда на то идет, так знайте, что я вечно одрікаюсь от Петра и за возным некогда не буду». Так в оскорблении Наталки Котляревский срисовал типичные черты простого украинского народа: энергичность, способность к борьбе, осознанию своего достоинства, свободолюбие. Наталка, протестуя против бракосочетания с возным, оценивает это бракосочетание для себя, бедной девушки, как крепостничество. «У господина такая женщина будет хуже наймички… будет крепостной», – говорит она выборному. В этих словах слышать отрицание к крепостническим отношениям.
В образе Наталки Котляревский живо и реалистически поднимает высокие умственные и моральные качества низов тогдашнего общества. Если образы возного и выборного показаны в сатирическом плане, то Наталка – образ целиком положительный. Это ощущается не только в ее поведении, но и в языке. А язык главной героини благозвучная, звонкая, преисполненная народными пословицами и присказками – речь.
Ключевое слово: Котляревский
Хорошее сочинение? Тогда в закладки – » Роль песни в пьесе И. Котляревського «Наталка Полтавка» . Это нужно, ведь не потеряешь!
Содержание интересных новостей
Новые сочинения:
«Зовут меня Наталка». Сочинение по пьесе И. Котляровского «Наталка Полтавка»
Общее понятие «счастье» героями пьесы «Наталка Полтавка»
Персонажи пьесы «Наталка Полтавка»
Сочинение на тему – Любовь Возного настоящая или лжива?
Женские образы в романе «Герой нашего времени»
Мати, по-своєму розуміючи щастя дочки, вмовляє її вийти заміж за якогось багатого чоловіка, покращити її життя хоч на старість. Вона виховала свою дочку доброю, чесною і працьовитою, тепер вона може відпочити, переконавшись, що доля дочки вже влаштована. Коли до дівчини сватається возний, мати стає на його бік. Наталка ж захищає свою гідність, розуміючи, що шлюб з матеріального розрахунку не принесе їй щастя, бо, ставши дружиною багатого, вона “буде гірше наймички, буде кріпачкою”. Донька відповідає матері, що краще посивіє дівкою, ніж вийде заміж за того, до кого не лежить серце. У цих словах основне Наталчине правило: жити за голосом серця, не допускаючи ніякого компромісу з совістю. Сім’я для цієї дівчини — єднання двох люблячих сердець. Та постійні дорікання і сльози надломлюють Наталку, і вона задля спокою неньки подає рушники возному. Ні, це не зрада Петрові, це самопожертва заради матері. Цей крок звеличує дівчину в наших очах, розкриває внутрішню красу героїні.
Поряд з ніжністю і гідністю в Наталці живе рішучість і сміливість. Коли несподівано повертається Петро, вона без вагання вступає в боротьбу зі звичаями, зі своїм женихом возним. Любов Наталки така велика і чиста, що дівчина не звертає уваги на погрози і сміливо кидає всім в обличчя: “Окрім Петра, ні за ким не буду. До цього мене ніхто силою не принудить…”. Нас зачаровують енергійність, розум і наполегливість цієї дівчини.
В образі Наталки Котляревський оспівав кращі риси українок, їхню духовну красу Дівчина не порушує селянських моральних законів, які формувалися протягом століть. Турбота про свою дівочу честь, про честь сім’ї, відданість тому, кому дала слово, моральна чистота його героїні будуть приваблювати ще не одне покоління читачів, тому що в ній втілилися віковічні моральні цінності, що не вмирають ні в які часи. Кожне нове покоління прагне збагатити власний досвід, віднайти моральні взірці кохання, людської краси, благородства, спираючись на здобутки предків.
Іван Котляревський – відомий автор «Енеїди» – першого твору нової української літератури. Проте письменник ознаменувався не лише бурлескно-травестійною поемою, а й новаторством в іншому роді літератури – драмі. Твір Івана Котляревського «Наталка Полтавка» є першоджерелом у розвитку української драматургії. Після виходу в друк, народна п’єса змінила історію становлення драми в Україні.
«Наталка Полтавка» наповнена великою кількістю народних елементів. В ній яскраво виражений побут українців, їх звичаї та традиції. У драмі використовується багато українських пісень: «Віють вітри, віють буйні», «Сонце низенько, вечір близенько», «Гомін, гомін по діброві», «Ой під вишнею, під черешнею». Усього у тексті налічується двадцять дві пісні. Не рідко у творі чують народні прислів’я та приказки: «Знайся кінь з конем, а віл з волом», «Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює», «Краще умерти, як з немилим жити» та багато інших. За допомогою цього прийому автор зробив твір цікавим для читання та легким для перегляду. Іван Котляревський колоритно зображає образи героїв п’єси, їх зовнішній вигляд та мову. Головна дійова особа – Наталка на довгі роки увібралась в образ еталону української дівчини. Вона вирізняється з-поміж інших багатством своєї душі, красою, розумом та працьовитістю. Котляревський оспівує у творі духовну велич простої дівчини-селянки. Ось так автор описує Наталку: «Золото – не дівка! Наградив Бог Терпилиху дочкою. Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна – яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе і матір свою на світі держить» Це жінка, яка заради кохання готова йти на великі жертви, проте любов до матері перемагає і Наталка погоджується вийти заміж за Возного. Наприкінці велике почуття бере свій верх і Наталка з Петром зливаються в подружній парі. Образ такої унікальної дівчини в майбутньому використовували різні письменники. Тарас Шевченко, Григорій Квітка-Основ’яненко та багато іншим митців користувались еталоном такої жінки тривалий час. До цього часу така красуня залишається великим скарбом і, на мою думку, сучасні дівчата повинні прагнути до того, щоб стати таким ідеалом.
Над музичним оформленням п’єси працювали Микола Лисенко, Анатолій Барсицький, Алоїз Єдлічка, Опанас Маркович, Микола Васильєв, Володимир Йориш та інші. У тисяча вісімсот дев’яностому році Микола Лисенко поклав твір на музику і його п’єса сколихнула простір всієї світової драматургії.
Расположите имена царей в хронологическом порядке их правления. Получившуюся последовательность букв запишите в таблицу: Дарий эхнатон хеопс давид
1.
У
известного русского художника Н.П. Богданова-Бельского есть картина,
изображающая занятие устным решением трудного примера. Учитель усложнил пример,
заменив цифры буквами, но записав ответ, стёр его и сделал пометку (ответ
< 7)? Решите и вы этот пример, заменив буквы цифрами: 1) 1 2) 2 3) 3 4) 4 5) 5 6) правильного ответа нет укажите в каком из вариантов ответа перечислены четыре очага первичной цивилизациидревнего востока 1. Угипет Персия Вавилон Индия 2. Ассирия Финикия Египет Китай 3. Египет Двуречье Индия Китай 4. Двуречье Палестина Китай Индия зачем жители южних стран одевают плотную одежду в жаркий день Речення з найуживанішими вставними словами які виражають різні почуття Дивна річ; На біду; На сорм; Що й казати. привидите премеры сьедобных грибов и не сьедобных Опишите ситуацию, когда "свои" становятся "чужими". Приведите примеры ситуации, когда "чужие" становятся "своими" "Свои" - множ. выражения тех людей в группе, которым я принадлежу. "Чужие" - группа людей с которыми я ни хочу отожествлять. помогите плиииииз даю 12 пкт Пересказать один из древнегреческих мифов используя тип речи повествование:) зарание спс какая площадь трапеции? Найдите, пожалуйста, где здесь 4 предложение. Вот ворона на крыше покатой Так с зимы и осталась лохматой... А уж в воздухе - вешние звоны, Даже дух занялся у вороны... Вдруг запрыгала в бок глупым скоком, Вниз на землю глядит она боком: Что белеет под нежною травкой? Вот желтеют под серою лавкой Прошлогодние мокрые стружки... Это все у вороны - игрушки. И уж так-то ворона довольна, Что весна, и дышать ей привольно!..
Протягом багатьох століть люди оспівували і уславлювали в піснях і віршах образ берегині – матері чи коханої жінки, благословляючи її ім’я. Деякі філософи вважали, що доля жінки – в домашньому господарюванні та материнстві. На їхній погляд, жінка не здатна до великих справ і почуттів. Але українки вже багато століть виявляють і велич почуттів, і талант материнства, і велич справ.
Життя і суспільна діяльність мудрої і справедливої княгині Ольги вивела язичницьку Русь на світову арену. Саме жінка змусила державних мужів рахуватися з інтересами її країни, поважати її. Весь світ знає про вродливу українську дівчину, яка полонила серце молодого султана Сулеймана і стала всемогутньою Роксоланою. Перебуваючи далеко за межами рідної України, вона сприяла розвитку національної культури, дбала про добробут народу.
Не минуло і сторіччя, як щедра на таланти українська земля подарувала людству чарівну і талановиту Чураївну. Марусині пісні про кохання і вроду і досі бентежать наші серця, наповнюючи їх то смутком, то радістю.
Можна навести чималий список жінок, які уславлювали рідну землю. Це поетеси Леся Українка та Ліна Костенко, художниця Катерина Білокур, співачка Раїса Кириченко, акторки Соломія Крушепницька і Наталія Ужвій тощо.
Багато діячів культури звертались у своїй творчості до образу жінки. Так, перлиною української літератури стала неповторна п’єса славнозвісного українського письменника і драматурга Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Його героїня наче узагальнила всі найкращі риси жінок, стала ідеалом національного характеру, в якому гармонійно поєдналися зовнішня краса і багатий духовний світ.
Наталка – добра, ввічлива та чесна дівчина. «Золото – не дівка! – кажуть про неї.- Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою,… яка трудяща, себе і матір на світі держить».
Тільки заради любої матусі вона погоджується на шлюб з нелюбом. їй притаманна здатність жертвувати собою заради інших. Але свого кохання зректися вона не може. Її душа і серце стогнали від болю, бо коханий вже чотири роки, як пішов заробляти гроші на весілля, а його й досі нема. Чекаючи на нього, Наталка благає Бога, щоб її наречений швидко повернувся.
«Петре! Петре!., я тебе любила і тепер люблю»,- сумує дівчина.
Наталці властиве почуття людської гідності, вона розумна і кмітлива. Делікатно, але наодріз проста селянка відповідає пану возному, щиро розкриває перед ним своє серце, пояснює, чому вони не пара. Ніжна і сором’язлива, вона впевнена в собі, це допомагає їй не занепасти духом при злиденному житті.
Коли доля знову зводить її з коханим Петром, дівчина бореться за своє щастя. Її не лякає людський осуд, вона залишається з людиною, яку кохає понад усе.
Майже сто вісімдесят років живе на сцені улюблена в народі героїня Наталка Полтавка, а краса її невмирущого образу не в’яне, не старіє. Причина безсмертя, очевидно, в тому, що в ній Іван Котляревський блискуче втілив народний ідеал української жінки, її моральної краси.
Минали десятиріччя, змінювався суспільний устрій життя, додавав нові риси до соціального обличчя жінки, проте в найістотнішому цей ідеал залишався без змін. Він не став анахронізмом і в наш час. Нам близький і дорогий образ жінки, багатої духовно, чесної, працьовитої і сердечної. З плином часу такі ідеали не старіють, бо вони – загальнолюдські і вічні, актуальні для будь-якої епохи.
Уліщенко А.Б., Уліщенко В.В. 333 нових учнівських твори. Українська мова та література. Зарубіжна література / На допомогу учням 5 – 11 кл., абітурієнтам. – Харків: Торсінг, 1999. – С. 110-111.