Сочинение на тему песня душа народа 6 класс на украинском языке

12 вариантов

  1. Кожний народ дуже відрізняється один від одного своєю мовою, своєю культурою, способом життя та ще багато чим. Але у одному вони єдині. У кожної країни є своя пісня, щира та яскрава, а головне – дуже рідна для свого народу.
    Кожен народ втілює в пісні свої мрії та бажання, красу та барви рідного краю. Оспівує в ній свій народ, сою історію. Красу будь-якої народної пісні важко висловити. Її треба тільки почути.
    Адже у кожну пісню народ вкладає найдорожче та найцінніше що у нього є – свою душу та своє слово.
    Прослухавши народні пісні можна зробити висновки про людей, які живуть в тій чи іншій країні. В цих піснях використовують не лише гарні слова, які здатні захоплювати, але й увесь сенс життя свого народу.
    Більш того, багато країн дуже співучі, слухаючи народні пісні яких, захоплює не лише дух, але слух кожної людини.
    Навіть у віршах найвідоміших поетів не вистачає тієї краси, яка присутня у пісні. Не одна пісня сучасності не може порівнятися з народною піснею. Адже колись, у далеку давнину, люди гуртувалися у великі колективи і складали вірші, на які згодом клали музику і в результаті отримували справжній шедевр, який визнають насьогодні.
    Завдяки пісні можна висловити свої найщиріші почуття, своє бачення і свої прагнення. Народна пісня показує наскільки люди люблять свою країну і на що готові заради її благополуччя та процвітання.
    Пісня – є колискою кожного народу. Вона здатна сцілювати й надавати надхнення та наснаги. Вона дозволяє відчути впевненості у завтрошньому дні.
    У роки, коли відбувалися страшні війни, люди йшли з піснею у бій і з піснею поверталися з нього.
    В народній пісні люди переживають свої найбільші страхи, найщиріші почуття, найбільшу любов до свого рідного краю та до людей, які живуть разом з ними у найріднішій та найсвітлішій країні.
    Народна пісня і справді є душею кожного народу. Вона загартовує і наділяє силою кожного мешканця своєї країни.

  2. Пісня з давніх-давен вважається невід’ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
    Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.
    Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об’єднують у християнській родині.
    У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:
    Під гаєм в’ється річенька,
    Мов скло вона блистить.
    Долиною зеленою,
    Кудись вона біжить.
    Основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розповідають пісні.
    В інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. Вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця:
    Сопілочка калинова, ясенове денце
    Не сопілка тото грає, а любкове серце.
    Як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. У них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. Відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє в багатьох із них.
    Молодою кров’ю полеглих синів скроплені стрілецькі пісні. Вони є особливим прикладом мужності в нерівній боротьбі з численним ворогом.
    Також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:
    Вернися, синку, додомоньку,
    Змию, зчешу головоньку.
    А перейнятися силою пісні допомагають багаті художні засоби: постійні епітети, символи, паралелізм, метафора, зменшено-пестливі слова. Пісні стільки можуть розповісти про все, вони дуже різні, що, напевно, залишиться байдужою тільки супер черства людина. Допоки ми їх знаємо чи співаємо – пісні житимуть вічно, бо є частиною душі народу, тобто кожного з нас.
    Українська пісня – душа народу. Роль пісні у житті народу. Твір.
    Зображення мужніх героїв-захисників рідної землі в історичних піснях

  3. Для того, щоб в повній мірі зрозуміти особливості і характер народу, потрібно звернутися до його пісень. З давніх-давен пісні відображали все що відбувалося в житті народу. Вони показували, що є головним для людей, що їх турбує.
    Жодна подія в житті людини не обходиться без пісні. Вона може бути радісною, наприклад: весільна або різдвяна, а може бути сумною – заупокійна. У піснях оспівується прихід весни, початок життя, любов, вірність, історичні події. Вони виховують молоде покоління, прищеплюючи їм систему цінностей, прийняту в їхньому суспільстві.
    Не тільки слова в піснях мають значення. У кожного народу свої впізнавані мелодії. Думаю, ніхто не зможе сплутати індійську народну мелодію з українською або німецькою. У них теж відбивається душа і характер людей.
    Далеко не завжди відомий автор цих пісень, але вони передаються з вуст в уста, не втрачаючи при цьому сенсу. А деякі пісні, написані іменитими музикантами, настільки припали людям до душі, що з часом стали народними. Це говорить про те, що автору вдалося достукатися до людей, потрапити в саме серце. Творця вже давно може не бути серед нас, а пісня його жива і продовжує радувати.
    А що може зрівнятися з материнською колисковою? Коли мама, хитаючи в ліжечку малюка, тихо наспівує йому ніжну пісню, а дитя засинає під ці звуки. Ці спогади залишаються з людиною на все життя і зігрівають її в смутні часи. Більшість цих пісень теж народні. Вони народжені загальною свідомістю, почуттями.
    У багатьох піснях описується краса рідної природи. Слухаючи їх, мимоволі переносишся в ті місця, відчуваєш запах трав, легкий вітерець на шкірі, чуєш щебет птахів і плескіт річкової хвилі. Як можна їх не любити? Душа нашого народу, безумовно, красива і чиста, щоб це зрозуміти, достатньо послухати наші пісні.

  4. Найкраща десятка

    Інформаційно-освітній портал для школярів, батьків и вчителів. – 264 717 переглядів
    Мій улюблений герой роману В. Скотта «Айвенго» – 175 409 переглядів
    Твір-опис пам’ятки історії та культури України. Києво-Печерська лавра – 147 006 переглядів
    Гроші в житті людини (за п’єсою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч») – 145 726 переглядів
    Моя майбутня професія – 130 219 переглядів
    Твір “Пісня – душа народу” – 129 631 переглядів
    Поезія й проза професій (Стислий переказ із творчим завданням) – 123 965 переглядів
    Твір на тему: «Характеристика Яви з твору В. Нестайко «Тореадори з Васюківки» – 122 925 переглядів
    Твір на тему: «У піснях – історія мого народу» – 105 431 переглядів
    Твір на тему: «Невмирущість слова Кобзаря» – 103 622 переглядів
    Твір-роздум на тему: «Чи потрібні Дон Кіхоти сьогодні?» за романом М. Д. Сервантеса «Хитрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський» – 102 154 переглядів
    Твір на тему: «Характеристика персонажів повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» – 100 811 переглядів
    Павлусь – відважний лицар і герой (за повість А.Чайковського “За сестрою”) – 97 354 переглядів
    Твір на тему: «Шанобливе ставлення до природи в повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» – 96 821 переглядів
    Яким має бути справжній друг – 95 682 переглядів
    Твір на тему: «Як я уявляю подальше життя Нори Хельмер» за п’єсою Г. Ібсена «Ляльковий будинок» – 94 398 переглядів
    “Мій улюблений герой – Полліанна” – 92 501 переглядів
    Мої літні канікули – 88 477 переглядів

  5. На думку китайських дослідників, історію народу можна вивчати за змістом як народних, так і авторських пісень.
    З цією думкою не можна не погодитись, оскільки українська пісня, що своїм корінням сягає в сиву давнину, — це геніальна поетична біографія нашого народу.
    У всі часи людського буття пісня в Україні була органічною часткою людського життя, невичерпним джерелом наснаги, довершеним творінням генія народу, дивом з див світу.
    Життя кожної людини починається з пісні, що лине з материнських вуст. Ніжні, задушевні мамині пісні супроводжують увесь людський рід.
    Серед народних пісень найбільш відомі історичні та обрядові. Пісня історична була у кривавих січах, у походах, по всіх дорогах козацької слави. Мандрувала вона чумацькими шляхами, з жовнірами та заробітчанами. Відобразила важку долю, висловлюючи протест проти панщини та кріпацтва, солдатчини, приниження.
    Обрядові пісні — романтично-піднесені колядки та щедрівки — поетичним словом прославляли трудову людину, відривали її думки від буденних проблем, вели вимріяно-казкову країну. А навесні, коли все оживало навкруги, коли краса природи тривожила чуйні молоді серця, над українськими .селами лунали веснянки. У цих піснях поєднувалася радість із тихим смутком. За весною наставала русальна неділя, а далі — підготовка до весілля. Дійшли до нашого часу й купальські та жнивні пісні. Вони сповнені бадьорим настроєм, привабливістю, мріями про добробут, любов’ю до природи. Серед народних пісень до щему тривожать душу ліричні пісні, які супроводжують молодих під вінець. У них — відгомін сімейних радощів, жаль за не сповненими мріями, нарікання на важку долю, журба за справжнім коханням.

  6. Залишки давнини серед українських народних пісень найбільше зберегли пісні обрядового характеру:
    Іди, іди дощику,
    Зварю тобі борщику
    В полив’янім горщику!
    Велика частина цих пісень зв’язана з порами року (колядки, щедрівки, веснянки) — “Щедрий вечір, добрий вечір”, “Зеленеє жито”. В колядках та щедрівках народ звеличує господаря та його родину, в них ці люди зображуються гарними, багатими, щедрими, здоровими, привітними, в яких “радісно на серці, повно на столі”. Такі пісні повинні були накликати щастя і всілякі блага на двір господаря, тому що співали їх від щирого серця, з чистими думками.
    Дуже цікавими з обрядових пісень є русальні та купальські пісні, які супроводжувалися танками, ворожінням та іншими дійствами. Через обрядові пісні пізнається світогляд наших пращурів із тих часів, коли люди поклонялися дохристиянським богам — Перуну, Дажбогу, Ладі та іншим.
    Із пісень родинних ми дізнаємось, яке місце в житті попередніх поколінь по сідала родина та різні сімейні турботи:
    А чужа сторона
    І без вітру шумить, —
    Чужий батько, чужа мати
    І не б’ють, то болить.
    Із історичних пісень — про важливі історичні події, які переживав народ:
    Ой Морозе, Морозенку,
    Ой да ти славний козаче!
    За тобою, Морозенку,
    Вся Вкраїна плаче!
    З українських пісень ми бачимо, як глибоко народ відчував красу життя. Народні пісні криють у собі таку силу уяви та багатство щирих переживань, що стали джерелом натхнення поетів та письменників. Свою найкращу повість “У неділю рано зілля копала” Ольга Кобилянська побудувала на відомому мотиві народної пісні “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”. Використовуючи сюжет цієї ж пісні, Ліна Костенко створила роман у віршах “Маруся Чурай”. Але народні пісні не тільки надихали літераторів, вони, перш за все, звеселяли сірі будні українців, були розрадою в тяжку годину, поліпшували настрій, полегшували важку працю.
    Наш народ має багату скарбницю пісень, казок, легенд, переказів, дум, якими можна пишатися як райськими квітами. Деякі з них пройшли крізь довгі століття і ще сьогодні причаровують блиском дорогоцінних самоцвітів.

  7. Ни одно событие в жизни человека не обходится без песни. Она может быть радостной, например: свадебная или рождественская, а может быть грустной – заупокойная. В песнях воспевается приход весны, начало жизни, любовь, верность, исторические события. Они воспитывают молодое поколение, прививая им систему ценностей, принятую в их обществе.
    Не только слова в песнях имеют значение. У каждого народа свои узнаваемые мелодии. Думаю, никто не сможет спутать индийскую народную мелодию с русской или немецкой. В них тоже отражается душа и характер людей.
    Далеко не всегда известен автор этих песен, но они передаются из уст в уста, не теряя при этом смысла. А некоторые песни, написанные именитыми музыкантами, настолько пришлись людям по душе, что со временем стали народными. Это говорит о том, что автору удалось достучаться до людей, попасть в самое сердце. Создателя уже давно может не быть среди нас, а песня его жива и продолжает радовать.
    А что может сравниться с материнской колыбельной? Когда мама, качая в кроватке малыша, тихо напевает ему нежную песню, а он засыпает под эти звуки. Эти воспоминания остаются с человеком на всю жизнь и согревают его в смутные времена. А ведь большинство этих песен тоже народные. Они рождены общим сознанием, чувством.
    Во многих песнях описывается красота родной природы. Слушая их, невольно переносишься в те места, чувствуешь запах трав, легкий ветерок на коже, слышишь щебет птиц и плеск речной волны. Как можно их не любить? Душа нашего народа, безусловно, красива и чиста, чтобы это понять, достаточно послушать наши песни.

  8. Песня – музыка, способная проникнуть в самую глубину человеческой души, способная вытащить наружу воспоминания.  Она может успокаивать или будоражить, вводить в печаль или пускать в пляс. Песня – мелодия со словами, которые дополняют ноты смыслом, раскрывают его. И этой мелодии слов доступна огромная сила, готовая переменить настрой окружающих.
    Песня – душа народа. Правда ли? Чтобы ответить на этот вопрос надо хорошенько поразмыслить.
    Если песня так соединена с душой одного человека, то она сумеет объединить и внутреннее составляющее нескольких людей. Сколько перед нами всплывает картин подобных примеров! В обычной жизни и в произведениях художественного мира мы так часто встречаемся с данным явлением, когда один человек начинает петь, а другие подхватывают эту музыку. Вот уже мелодия слышна во всех окрестностях, и даже те люди, которым песня была не знакома, слушают, мысленно соединяются с ней, порой отыскивая в ее словах самих себя.
    Народ – люди, объединенные территорией, языком, традициями. Такая близость не могла не сказаться на каких-либо общих чертах характера, привычках. Народная песня отображает каждую общность, играя разными мотивами у разных наций. Данная песня объединяет, и конечно, духовно, а не физически.
    Мать поет ребенку колыбельную, и делает она это с душой. Через десятки лет дитя вырастет, создаст свою семью, возможно, уедет в другой город или в иную страну. Он увезет песню матери с собой. Он ее не забудет. Колыбельная со своими мотивами навсегда останется в сердце повзрослевших детей, она будет напоминать им о родном, о своем народе.
    Душа – неощутимое и незримое составляющее человека или общества людей. Душа народа – едина, но способна играться разнообразными вариациями. Так и происходит в различной народной музыке, есть какой-то общий мотив, но представлен он везде по-своему.
    Мы можем узнать человека по его душевным качествам. Народ мы можем узнать по песне. Заслышав определенный народный мотив, мы способны определить какой нации он принадлежит, к чьей культуре он относится.

  9. У каждого народа есть своя культура, которую он бережно и ревностно хранит, так как без этой истории у него нет будущего, и эта уже доказанная аксиома. Культура, дает человеку первичное представление о характере и душе народа, который является ее непосредственным носителем.
    Песня и музыкальная культура, очень хорошо отражает душу человека, так как через нее можно поглубже окунутся в этот бездонный мир, который на первый взгляд кажется пустым и скучным. Песня сопровождает жизнь человека постоянно, так как при рождении и до самой смерти она сопровождает его, иногда в веселье, а иногда и в горе. Во все времена она помогала человеку переживать различные трудности и лишения, так как в песнях человек, а иногда и целые народы, выражали свои чувства и отношения к различным проблемам и радостям.
    Стоит вспомнить военные времена, когда наша Родина находилась в опасности, то песня и музыка помогали нашим дедам и прадедам уверенно идти в бой, так как в песнях отражалась боль и героизм всего народа. Люди постоянно слушают и постоянно поют песни, так как при этом действии они просто отдыхают, а через них, у нас появляется уникальная возможность узнать про прошлое этого определенного народа, так как в этих словах и музыке, скрыта самая настоящая история, которую необходимо знать и любить.
    Стоит отметить самое главное, что объединяет человека и песню, это его душа, которая иногда просит праздника, а иногда просто грустит и именно через песню, мы сможем понять душевный настрой этого человека. Песня всегда была и будет самым верным и самым лучшим другом человека, так, как только она сможет помочь в самую трудную и безвыходную ситуацию, а это очень дорогого стоит. Песня, это настоящая душа любого народа и это обстоятельство стоит учитывать, так как она имеет очень большую культурную ценность.

  10. Українська література 6 клас
    Тема “УРЗМ №1. Твір-розповідь «Пісня — душа народу»”
    Конспект уроку до теми “УРЗМ №1. Твір-розповідь «Пісня — душа народу»”
    ПІСНЯ – ДУША НАРОДУ
    Мета. Збагатити знання учнів про народну пісню, вчити дітей слухати і співати українські народні пісні.
    Відроджувати звичаї, традиції та обряди нашого народу, виховувати любов до народної творчості, гордість за український народ, який має славне героїчне минуле і багату творчу спадщину.
    Клас святково прибраний, плакати, вислови про пісню, прислів’я, український рушник, хліб, сіль.
    Звучить фрагмент пісні “Зеленеє жито” у записі
    Добрий день вам, милі люди!
    Хай нам щастя-доля буде,
    Не на день і не на рік,
    А на довгий-довгий вік.
    Починаймо наше свято!
    Людей зібралося багато,
    Щоб веселитись і співати,
    І вас на святі розважати!
    Учениця тримає хліб і сіль на рушнику.
    Гостей дорогих
    Ми вітаємо щиро,
    Стрічаємо з хлібом,
    Любов’ю і миром.
    Всі вклоняються.
    Для людей відкрита
    Школа Наша світла,
    Тільки б жодна кривда ;
    В неї не забігла.
    Хліб ясниться в класі,
    Сяють очі щирі.
    Щоб жилось по правді,
    Щоб жилось у мирі.
    Ми концерт підготували,
    В нього ми всю душу вклали,
    Як сподобається вам,
    То плетіть завзято нам.
    Вчитель. Яке диво дивне — народна пісня ! Яку владну силу таїть вона в собі! Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні
    війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші — у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі
    злигодні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев’янучу молодість. Народна пісня — це душа народу, його історія.
    (Розповідає легенду про пісню (з кн.: Світ українського слова. — К: Хрещатик, 1994. – С.309).
    Виконується українська народна пісня “Ой у саду калинонька”
    Дві подружки до калини
    Вийшли погуляти
    Та Іванка попросили
    Їм сопілку дати.
    – Ой, Іванку, на сопілці
    Дай мені заграти.
    Ти з Оксаночкою гарно
    Будеш танцювати.
    – Підійдемо до калини,
    Виберемо гілки,
    І для вас мій батько зробить
    Новенькі сопілки.
    Навчимося на сопілках
    Ми чудово грати,
    Щоб усі пісні народні
    Українські знати.
    Коли пісні мойого краю
    Пливуть у рідних голосах,
    Мені здається, що збираю
    Цілющі трави я в лугах.
    В піснях і труд, і даль походу,
    І жаль, і усміх, і любов,
    І гнів великого народу,
    І за народ пролита кров.
    В піснях дівоча світла туга
    І вільний помах косаря,
    В них юність виникає друга,
    Висока світиться зоря.
    Красу і силу народної пісні глибоко розуміли визначні діячі нашої літератури і мистецтва. Саме з піснею, з кобзарською думою пов’язував Тарас Шевченко безсмертя і славу рідної землі:
    Всі разом.
    Наша дума, наша пісня
    Не вмре, не загине
    От де, люди, наша слава, Слава України.
    Виконується пісня “Будем козаками”
    Вчитель. Перша пісня, яку чує дитина – це мамина колискова пісня. Її ніжна, ласкава мелодія заспокоює дитину. Без маминої колискової пісні немає дитинства, як без дитинства немає майбутнього.
    Колискова пісня, колискова —
    То найперша материна мова.
    Пахне вона м’ятою і цвітом,
    Чебрецевим і суничним літом.
    Пахне молоком і споришами.
    Скільки в ній ласкавості і шани,
    Скільки в ній тривожності людської,
    І надій, і сивини гіркої…
    Колискова пісня, колискова —
    То солодка материна мова.
    Чи можна забути ту стежку
    до хати,
    Що босим колись протоптав?
    Чи можна забути ту пісню, що мати
    Співала малому, коли засинав?
    У рідному краї і серце співає,
    Лелеки з далека нам весни несуть,
    У рідному краї і небо безкрає,
    Потоки, потоки, мов струни, течуть.
    Тут кожна травинка
    і кожна билинка
    Вигойдують мрії на теплих вітрах.
    Під вікнами — мальви,
    в саду — материнка,
    Оспівані щедро в піснях.
    Тут мамина пісня лунає і нині,
    Її підхопили поля і гаї,
    Її вечорами по всій Україні
    Співають в садах солов’ї.
    І я припадаю до неї устами,
    І серцем вбираю, мов спрагла води.
    Без рідної мови, без пісні, без мами
    Збідніє, збідніє земля назавжди.
    Мій отчий дім, ти дав усе мені,
    Моя Вкраїна, піснями багата,
    Ввійшла у серце співом голосним,
    Як та любов, яку дарує мати.
    Діти співають народну колискову пісню.
    Протягом своєї багатовікової історії український народ склав безліч прекрасних казок, прислів’їв, загадок, пісень – їх записано понад 200000. Народна пісня — невеликий усний віршований твір, що співається.
    Вчитель. Як створювалися народні пісні?
    Одна людина чи група людей, переживаючи якесь сильне почуття (радості, смутку, гніву тощо), під час праці або відпочинку складали текст пісні
    разом з мелодією. Пісні – художні твори, а тому складати їх могли лише обдаровані люди. Народні співці – лірники та кобзарі – не лише виконували вже відомі пісні, а й складали свої.
    Вчитель. А хто такі кобзарі?
    Кобзарі – то мандрівні музики-співці. Вони були зовсім маленькою, але особливою часточкою нашого народу. Кобзарі не мали ласки від долі – майже всі були невидющі, їх водили білим світом хлопчики-поводирі. Тихою ходою ішов кобзар від міста до міста, від села до села, наслухав, як живуть прості люди, і оспівував їхні жалі й радощі у своїх думах, піснях.
    Ось які зворушливі вірші присвятив Перебенді — кобзареві наш великий поет Тарас Шевченко:
    Перебендя старий, сліпий, –
    Хто його не знає?
    Він усюди вештається
    Та на кобзі грає.
    А хто грає, того знають
    І дякують люде:
    Він їм тугу розганяє,
    Хоть сам світом нудить –
    Мудрі, безстрашні, високі духом, кобзарі несли людям слово правди. Вони закликали народ до єднання. Піднімали його на боротьбу з поневолювачами. Оспівували подвиги мужніх лицарів-героїв. Кобзарева пісня була чи не сильніша за будь-яку зброю…
    Україно, були і в тебе
    Кобзарі – гудці народні,
    Що співали, віщували
    Заповіти благородні.
    Звучить фрагмент думи”Маруся Богуславка”.
    З давніх-давен люди складають пісні про своє життя і працю, про важливі суспільні події. Згодом ці події відходять у минуле, вмирають їх учасники. Давньою також стає пісня, проте вона не забувається — люди продовжують її співати. Пісні, в яких зображено події минулого та видатних осіб, називаються історичними.
    Є і нам про що згадати.
    Пісне, душу возвелич,
    Ой, була в нас ненька-мати
    Запорозька славна Січ.
    Гей ви, запорожці —
    вітер в чистім полі,
    Научіть нащадків
    так любити волю.
    Гей ви, козаченьки —
    спомин з м’яти-рути,
    Научіть минулу
    славу повернути.
    Виконується пісня “Ой на горі та й женці жнуть”
    Пісні про громадянську та другу світову війни, про видатних людей тих часів, про важливі події в житті народу також стали вже історичними. Цю пісню, яку ми вам заспіваємо, любили партизани у Велику Вітчизняну війну.
    Виконуються 2 куплети пісні “Розпрягайте, хлопці, коней”.
    Найдавніші серед народних пісень – обрядові – виникли, ще в первісному суспільстві. Наші предки не вміли пояснити різні явища навколишнього
    світу, а тому вважали, що дощ, грім, вітер, сонце та інші сили природи є живими істотами (богами), від яких нібито залежали. життя і добробут людей.
    Щоб задобрити цих богів, люди виконували різні дії – обряди, які супроводжувалися піснями, танцями, іграми. Пісні, що виконуються під час обрядів, називаються обрядовими. Більшість обрядів та обрядових пісень пов’язана з пралюдей на землі.
    Виконується пісня “Вийшли в поле косар”
    Вчитель. Пісні запрошують до роботи – (Діти виконують з рухами пісню “Грицю, Грицю, до роботи”). Пісні з нами жартують (“Сіяв мужик просо”),з нами танцюють. (“Коломийки”), грають (“Дрібушечки”), мирять нас (“Мир миром”).
    Пісня наша, пісня –
    це душа народу
    Пісня українська, рідна, чарівна.
    Вона з нами поруч в праці,
    на заводі,
    На ланах широких,
    за станком вона.
    Пісня – чарівниця, гарна,
    мов зірниця,
    Мелодійна, ніжна, серцю дорога.
    Веселить, танцює, мирить
    і жартує,
    В іграх та забавах — всюди є вона.
    Пісня тут, у класі,
    Ось вона на святі
    Переливом лагідним
    з нами промовля,
    А буває, журить, сумує і тужить,
    Крає ваше серце, душу оживля.
    Цю пісню співала моя бабуся, а потім співала моя мама.
    Я думала: “Чому вони співають таку сумну пісню, та ще й сльозу, відвернувшись, витирають?”
    Минули роки. І я зрозуміла, що, крім веселих пісень, є й сумні, які теж допомагають людям у житті. Ось ця пісня: “Летіла зозуля” (виконує вчитель).
    Та годі журитися, у нас же свято, будемо веселитися. Уже веселими дзвонами-передзвонами наближається свято — Великдень.
    Навесні, коли природа пробуджується від зимового сну, і земля починає одягатися у барвисте вбрання, люди святкують одне з найбільших найвеличніших християнських свят – День воскресіння Ісуса Христа -Великдень. Передує Великодню 7 тижнів Великого церковного посту, під час якого суворо дотримуються заборон не лише на вживання скоромних страв, а й щодо різних розваг. Великдень не має сталого числа, але обов’язково припадає на неділю.
    Останній тиждень перед Великоднем називають білим, чистим або вербним. Протягом тижня прибирають у хатах, печуть паски і розмальовують писанки.
    На Великдень, у неділю вранці після церковної служби, люди вітаються одне з одним такими словами: “Христос воскрес!” А відповідають на це:
    “Воістину воскрес!” У цей день усі радіють воскресінню Ісуса Христа – “Воістину воскрес!” У цей день усі радіють воскресінню Ісуса Христа –
    Божого Сина, який за вироком людського суду був розп’ятий на хресті за те, що навчав людей жити по правді, совісті, любові до усього живого.
    Наш відомий український поет-байкар Леонід Іванович Глібов написав про Великдень чудового вірша. Запам’ятайте його:
    Христос воскрес!
    Христос воскрес! Радійте, діти,
    Біжіть у поле, у садок.
    Збирайте зіллячко і квіти,
    Кладіть на Божий хрест вінок!
    Нехай бринять і пахнуть квіти,
    Нехай почує Божий рай,
    Як на землі радіють діти
    І звеселяють рідний край.
    На вас погляне Божа Мати,
    Радіючи з святих небес.
    Збирайтесь, діти, нум співати:
    “Христос воскрес!
    Христос воскрес!”
    Виконується народна пісня “Христос воскрес!”.
    Христос воскрес
    Христос воскрес,
    Христос воскрес.
    Радість з неба сяє ясна,
    Завітала Пасха красна.
    Радуйтеся, люди, нині
    Бог дав щастя всій родині.
    Бог дав радість нам з небес —
    Христос воскрес,
    Христос воскрес
    Христос воскрес.
    Христос воскрес
    Мир Христос нам всім приносить,
    Мир нам небо все голосить.
    Мир той Божий всі вітаймо,
    Ласку Божу прославляймо.
    Чудо Боже всіх чудес —
    Христос воскрес,
    Христос воскрес.
    О пісне! Від народу кров і плоть
    Ти узяла, щоб лиш йому служити.
    Тебе ніхто не може побороть,
    Бо вільний дух твій правдою повитий.
    Мій отчий дім, не перебудь в мені
    Пристанищем дитинства тимчасовим.
    Даруй мені легенди і пісні,
    І мамине до болю рідне слово.
    Та як же нам жити на рідній землі,
    Щоб люди довіку щасливі були,
    Щоб пісня народна в повазі була,
    Від роду до роду між нами жила.
    Старайтеся завжди прожити лиш так,
    Щоб потім про вас пам’ятали,
    Про ваше прекрасне і чесне життя
    Народні пісні розказали.
    Єдності дай, Боже, нам усім,
    Нас не лишай на шляху своїм,
    Єдність зішли українцям-братам,
    Дай зазвучати народним пісням
    Всі виконують пісню “Не цурайся пісні”.
    Бігла стежка в далеч і губилась,
    А мені у безтурботні дні
    Назавжди, навіки полюбились
    Ніжні і замріяні пісні.
    Ті пісні мене найперше вчили
    Поважати труд людський і піт,
    Шанувать Вітчизну мою милу,
    Бо вона одна на цілий світ.
    Україна в рідній мові
    І в пісні прекрасній,
    Україна в рідній школі,
    Майбутності ясній.
    Народна пісня — голос невсипущий,
    Душі людської вічне відкриття.
    Вона ніколи, як і хліб насущний,
    Не вийде з моди сущого життя.
    Виконується пісня “І в Вас і в нас хай буде гаразд”.
    Вчитель. Шановні гості, дорогі діти!
    Oсь і закінчилось наше свято, але не закінчується зустріч з піснею. Вона залишиться з вами, як вірний товариш.
    Любіть свою Батьківщину, її чарівну мову та дзвінкоголосу українську пісню, продовжуйте традиції і обряди нашого народу, зберігайте і поповнюйте творчу спадщину України.
    У сценарії використано вірші В.Симоненка, І.Драча, М.Бакая, М.Сингаївського, М.Рильського, В.Сосюри, а також автора.
    Надіслано вчителем Міжнародного ліцею Гранд Горецькою І.Й.

  11. Найкраща десятка

    Інформаційно-освітній портал для школярів, батьків и вчителів. – 264 717 переглядів
    Мій улюблений герой роману В. Скотта «Айвенго» – 175 409 переглядів
    Твір-опис пам’ятки історії та культури України. Києво-Печерська лавра – 147 006 переглядів
    Гроші в житті людини (за п’єсою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч») – 145 726 переглядів
    Моя майбутня професія – 130 219 переглядів
    Твір “Пісня – душа народу” – 129 631 переглядів
    Поезія й проза професій (Стислий переказ із творчим завданням) – 123 970 переглядів
    Твір на тему: «Характеристика Яви з твору В. Нестайко «Тореадори з Васюківки» – 122 925 переглядів
    Твір на тему: «У піснях – історія мого народу» – 105 431 переглядів
    Твір на тему: «Невмирущість слова Кобзаря» – 103 622 переглядів
    Твір-роздум на тему: «Чи потрібні Дон Кіхоти сьогодні?» за романом М. Д. Сервантеса «Хитрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський» – 102 154 переглядів
    Твір на тему: «Характеристика персонажів повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» – 100 811 переглядів
    Павлусь – відважний лицар і герой (за повість А.Чайковського “За сестрою”) – 97 354 переглядів
    Твір на тему: «Шанобливе ставлення до природи в повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» – 96 821 переглядів
    Яким має бути справжній друг – 95 682 переглядів
    Твір на тему: «Як я уявляю подальше життя Нори Хельмер» за п’єсою Г. Ібсена «Ляльковий будинок» – 94 398 переглядів
    “Мій улюблений герой – Полліанна” – 92 501 переглядів
    Мої літні канікули – 88 477 переглядів

  12. Первый парень на деревне – гармонист. Без него не обходится ни одно событие, будь то свадьба или похороны. Девчонки за ним ходят табуном, какой завидный жених.
    В Древней Руси песни пели гусляры и играли на гуслях. Пастушки играли на дудочках и рожках весёлые мелодии. Барабанщики отбивали такт в барабаны.
    Была эпоха революций – были свои песни. Они звали людей на бой, на баррикады. Во время Великой отечественной войны писали такие душевные песни, которые и сейчас берут за душу. В кинофильме «В бой идут одни «старики» один из героев сказал: «…Война проходяща, а Музыка вечна…». Лётчики пели после боя, играли кто, на чём умел. Их так и звали «поющая эскадрилья».
    И там были люди разных национальностей. Они не имели музыкального образования, но имели тонкую музыкальную душу. И каждый играл на своём народном инструменте. И песня летела ввысь, звучала и грела людям душу.
    Мой прадед, тоже воевавший, любил песню «Тёмная ночь» и «Землянка». Сам пел украинские народные песни. Моя мама рассказывала, что он постоянно пел ей песни, когда она была маленькая. Её любимая песня была «Подмосковные вечера». Вот он катал её в коляске на улице и пел по-тихоньку, убаюкивал. Когда поют солдаты, спокойно дети спят. И прабабушка пела моей маме колыбельные песни, чтобы она быстрее засыпала.
    Военные песни-марши звучат постоянно на параде 9 Мая. Под них идут по Красной площади войска. Каждый род войск идёт под песню, написанную про них. Под эти мелодии бойцы шли в бой, грустили в минуты затишья и вспоминали своих любимых и родных.
    Знаменитая симфония Дмитрия Шостаковча была написана в осаждённом блокадном Ленинграде. Композитор нашёл в себе силы не только написать музыку, но ещё и собрать из оставшихся людей оркестр. И исполнить эту потрясающую музыку в театре для поднятия духа жителей и защитников города. Вот она сила музыки! А на первый взгляд кажется, что всего семь нот, что тут можно нового придумать. А Шостакович вложил в эти семь нот всю ненависть советского народа к фашистам, всю силу духа и уверенность в победе.
    Моя мама очень любит военные марши, хотя она очень гражданский человек с мирной профессией аптекаря. Самое интересное, что мама спокойно под них спит. Они её не тревожат, а наоборот, успокаивают. Когда поют солдаты, спокойно спят не только дети, но и мамы. Они знают, что наша армия всегда их защитит. Поют песни, когда провожают в армию и когда встречают из армии. Поют мужчины, а женщины слушают, затаив дыхание.

    Сочинение 2

    Песня испокон веков считалась кладезем русского фольклора, откуда черпали свои идеи и вдохновлялись великие писатели, поэты, музыканты. Песня определённого народа содержит в себе ту идентичную линию, следуя которой можно прийти к истокам целой нации в этапах её зарождения и становления. Это как своеобразная энциклопедия.
    Сочиняясь народом, каждый из его представителей вкладывал свою лепту в её образование, вселял в неё свои мировоззренческие принципы и часть своей обыденной жизни. На основе, фундаменте фольклора, коим является песня, построена теория литературы, история (в её отдельных, этносоциальных параграфах) и много гуманитарных и смежных дисциплин. Естественно, что это не так очевидно на первый взгляд. Но, так или иначе, благодаря песне,  современное поколение осведомлено о быте коллективной жизни предыдущих поколений. И эта передача знаний идёт от поколения к поколению всегда и везде. К кому-то легче достучаться книгой, в мельчайших подробностях передающей специфику социального уклада его пращуров, в ком-то легче пробудить культурную идентичность и осознанность к национальной принадлежности песней. Всё зависит от приемлемых методов восприятия информации и банального желания.
    Наполненностью художественными тропами, количеством зафиксированных данных, опытом и интеллектуальным уровнем создателей измеряется ценность такого формата изложения. Сравнивая современную песню и песенный фольклор, трепетно создававшийся/воссоздававшийся с целью пролить свет на ту или иную особенность архаического мира, налицо колоссальная разница в этой самой ценности. Смело можно сказать, что на чтении этих исконно национальных традиций и зиждется вся славянская цивилизация, устремляя свой взор в прошлое для того, чтобы почерпнуть мудрости, взять пример из него или отыскать там свои корни. Возрождая по крупицам свою культуру, отвоёвывая свои права на неё и оказывая сопротивления притеснителям мы акцентируем внимание на важных вещах для нашего этноса. В почитании традиций и есть т.н. скрепы, связывающие нас и наши сердца в порыве общих свершений.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *